Оцінка подій на Волині 1943 року залишається однією з найскладніших проблем у відносинах між Польщею та Україною. Це питання стосується не лише істориків, а й дипломатів обох країн. Рішення президента України присвоїти одній із частин Збройних сил України ім’я «Героїв УПА» викликало в Польщі хвилю обурення. Воно поставило під сумнів шанси дипломатій завершити багаторічну суперечку щодо оцінки та вшанування пам’яті жертв волинської різанини 80-річної давнини.
Місця пам’яті та потреба в похованнях
У польській історичній пам’яті особливу роль відіграють місця поховань жертв. Жертви волинських подій — це беззаперечний факт, однак місця їхнього поховання досі не увічнені. Це не лише політичний скандал, а й образа людської поваги до предків. Суперечка триватиме, доки не з’являться кладовища чи меморіали для жертв. Проблема відповідальності УПА та оцінки її ідеології стоїть перед дипломатією як завдання, яке потребує вирішення, а не лише наукового аналізу.
Раніше, на 50-ту річницю, президенти Польщі та України вирішили промовчати. Тодішня європейська дипломатія орієнтувалася на добросусідство та інтеграцію пострадянського простору. Польська сторона погодилася з аргументами українського посла, що вшанування могло б загострити відносини, і зосередилася на Катинській трагедії. Пізніше стратегічне партнерство 1996–1997 років дозволило регулювати історичні питання та відкрити, зокрема, Кладовище Орлят у Львові 2005 року.
На 60-ту річницю президенти Квасьнєвський та Кучма домовилися про спільні урочистості 11 липня 2003 року в Павлівці. Вони наголосили на моральному обов’язку пам’ятати жертв, засудженні насильства та кроці до примирення. Було відкрито пам’ятник убитим. Парламенти обох країн ухвалили спільну резолюцію — єдиний такий акт досі. Проте за наступні 20 років прориву не сталося. Сьогодні, після нещодавнього рішення президента Зеленського, відносини переживають кризу довіри. Водночас міністри закордонних справ двох країн два роки тому домовилися про початок пошукових робіт та ексгумацій.
Польща надала Україні масштабну підтримку з перших місяців повномасштабної агресії Росії. Попри скорочення допомоги, солідарність залишається сильною. Обидві країни здатні виробити стратегічну формулу інтеграції партнерства в архітектуру європейської безпеки. Достатньо доброї дипломатії та реалістичного розуміння причин напруги, щоби зміцнити взаємозалежність та переваги в регіоні.
Leave a Reply