Мар’яна Безугла поєднує в собі досвід бойового медика, який пройшов через зону АТО, архітекторки системних змін у військовій медицині та парламентської політикині, що не боїться гострої критики навіть у найскладніші моменти війни. Її кар’єра демонструє рідкісну траєкторію — від операційної та польового шпиталю до комітетських залів Верховної Ради, де вона впливала на стандарти НАТО та питання підзвітності військового керівництва. У 2026 році, залишаючись головою підкомітету з міжнародних форм протидії агресії в Комітеті з питань зовнішньої політики, вона продовжує формувати публічний дискурс про стратегію, мобілізацію та реформи, попри відкриття кримінального провадження за її публічні висловлювання.
Цей шлях почався з глибокої медичної підготовки та служби в найгарячіших точках 2015 року, де практичні знання про тактичну медицину перетворилися на масштабні інституційні рішення. Пізніше, ставши народною депутаткою IX скликання від 217-го округу Києва, Безугла принесла в парламент не лише експертизу, а й характер людини, яка бачила наслідки неефективності системи на власні очі. Сьогодні її голос звучить незалежно — поза фракціями, з фокусом на довгостроковій обороноздатності України.
Дитинство Мар’яни Безуглої пройшло в Києві в родині, де поєднувалися підприємливість і наукова медицина. Батько, Володимир Олексійович Безуглий, володів заводом «Граніт» і брав участь у фондах підтримки ветеранів МВС. Мати, Валентина Павлівна Терещенко, — доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, яка очолювала кафедру патологічної анатомії в Національному медичному університеті імені Богомольця. Сім’я багато подорожувала — за словами біографічних джерел, об’їздила близько п’ятдесяти країн. Це сформувало в дівчині широту погляду та звичку до різних культур, що пізніше допомогло в роботі з міжнародними партнерами з НАТО.
У 2005 році вона з золотою медаллю закінчила гімназію № 117 імені Лесі Українки з поглибленим вивченням іноземних мов. Вибір медицини був природним — поєднання сімейної традиції та особистого інтересу до людського організму в екстремальних умовах. Національний медичний університет імені О.О. Богомольця вона закінчила з відзнакою за спеціальністю «Лікувальна справа». Військова кафедра дала офіцерське звання, а інтернатура та курси в Українській військово-медичній академії — спеціалізацію «Загальна практика — сімейна медицина». Додатково пройшла міжнародну програму лідерства Держдепартаменту США з організації охорони здоров’я для маргіналізованих груп. З 2011 року працювала терапевткою та молодшою науковою співробітницею в Науково-практичному центрі профілактичної та клінічної медицини Державного управління справами, де навіть почала кандидатську дисертацію.
Навесні 2015 року, під час четвертої хвилі мобілізації, Мар’яна Безугла як військовозобов’язана отримала повістку. Після місячних курсів тактичної медицини її направили до 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади на Закарпатті. Вона домагалася переведення в зону бойових дій і потрапила до сектору «А» — Червоне Жовтне та Станиця Луганська. Там, у складі механізованого батальйону, вона на практиці відчула, наскільки критичною є швидка допомога пораненим під обстрілами. У серпні 2015-го американська сторона передала ЗСУ польовий шпиталь EMEDS Basic. Безуглу відібрали для навчання з інструкторами на житомирському полігоні. Її помітили в медичному управлінні Генерального штабу, а потім перевели до Міноборони з відповідальністю за міжнародну діяльність. Статус учасниці бойових дій став для неї не формальністю, а фундаментом подальших рішень.
Після демобілізації навесні 2016 року вона продовжила роботу вже як цивільна фахівчиня у Військово-медичному департаменті Міноборони під керівництвом Андрія Верби. Невдовзі перейшла до Проєктного офісу реформ при міністерстві, який очолював Андрій Загороднюк. Саме тут розкрилася її здатність перетворювати фронтовий досвід на системні рішення. Безугла керувала програмою реформи медичного забезпечення Збройних сил. У 2017 році за її участі запустили 205 навчальних центрів тактичної медицини по всій країні — стандартизоване навчання навичкам зупинки кровотечі, іммобілізації та евакуації. У січні 2018 року з’явилася єдина структура — Головне військово-медичне управління ЗСУ (нині — Командування медичних сил). Це ліквідувало дублювання функцій між міністерством і Генштабом, прискорило ухвалення рішень і підвищило якість підготовки медиків.
Ці зміни не були абстрактними. До 2014–2015 років українська військова медицина страждала від фрагментованості, застарілих протоколів та високого відсотка втрат від кровотеч, які можна було запобігти. Створення єдиного командування та масове впровадження стандартів тактичної медицини стали одним із найвідчутніших результатів ранніх реформ. Люди, які пройшли ці центри, пізніше рятували життя на фронтах повномасштабної війни. Безугла часто підкреслює: реформа — це не лише накази згори, а щоденна робота з людьми, які щодня ризикують.
У 2019 році Мар’яна Безугла балотувалася до Верховної Ради IX скликання від партії «Слуга народу» по 217-му мажоритарному округу (Оболонський район Києва). Вона перемогла з 38,4 % голосів, випередивши представницю «Європейської солідарності». Спочатку як безпартійна, пізніше вступила до партії. У парламенті її призначили заступницею голови Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки, головою підкомітету з питань запровадження цінностей і стандартів НАТО, міжнародного військового співробітництва та миротворчості. Вона також очолювала підкомітет з цивільного демократичного нагляду і контролю, стала заступницею голови постійної делегації у Парламентській асамблеї НАТО та членкинею міжпарламентської ради Україна—НАТО.
Робота в комітеті дозволила їй впливати на законодавство про оборону, мобілізацію та інтеграцію з альянсом. Вона входила до Тимчасової слідчої комісії з розслідування справи «вагнерівців» у 2021 році. Комісія встановила перенесення операції з 25 на 30 липня 2020 року, але не назвала конкретних винних — це викликало суперечки про заангажованість. У 2023–2024 роках Безугла публічно критикувала відсутність чіткого плану ведення війни та бюджетні підходи військового керівництва, закликала до більшої підзвітності. Її стиль — прямий, без дипломатичних обтічностей — привертав увагу, але й створював напругу всередині фракції.
6 лютого 2024 року вона вийшла з партії «Слуга народу», а 17 липня — з фракції. Причини пов’язували з незгодою щодо кадрових рішень та стилю управління. У вересні 2024 року її звільнили з посад у комітеті з нацбезпеки. Натомість 21 листопада 2024 року вона очолила підкомітет з питань міжнародних форм та методів протидії агресії проти України в Комітеті з питань зовнішньої політики. Ця позиція дозволила їй залишатися в центрі обговорень стратегічних питань — від підтримки партнерів до аналізу російських намірів.
У 2026 році Безугла активно коментує перспективи війни, наголошуючи на необхідності мілітаризації суспільства та відсутності виборів у поточних умовах. Вона попереджає про ризики атак на енергетичну інфраструктуру та ядерні об’єкти. Її публікації в соціальних мережах часто стають приводом для дискусій. У березні 2026 року за рішенням Печерського районного суду Києва Офіс Генерального прокурора та Державне бюро розслідувань відкрили кримінальне провадження щодо неї за частиною 2 статті 111 Кримінального кодексу України (державна зрада, вчинена в умовах воєнного стану) та іншими статтями, пов’язаними з розголошенням відомостей. Слідство перевіряє дописи, зокрема про ротацію 72-ї бригади біля Вугледара у 2024 році та більш ранні висловлювання щодо «вагнергейту». Сама Безугла відреагувала публічно, опублікувавши фото з підписом, що не лякає. Провадження триває, деталі уточнюються.
Її критики вважають такі публікації небезпечними для операцій, прихильники — проявом прозорості та спробою привернути увагу до проблем. У воєнний час баланс між відкритим обговоренням та захистом інформації залишається тонкою межею. Безугла, маючи досвід і зсередини системи, і з парламентської трибуни, продовжує наполягати на реформах — рекрутингу, базовій військовій підготовці, скасуванні строкової служби в старому форматі.
Особисте життя Мар’яни Безуглої залишається поза яскравим медійним світлом. Вона зберігає фокус на професійних питаннях. У деклараціях фігурує квартира в Києві. Її публічний образ — це образ людини, яка не підлаштовується під очікування: прямі висловлювання, іноді провокативні фото в соціальних мережах, готовність сперечатися в залі парламенту.
Сьогодні, у 2026 році, Безугла залишається однією з небагатьох політиків, чий шлях поєднує реальний бойовий та реформаторський досвід з парламентською роботою. Її внесок у створення сучасної системи тактичної медицини ЗСУ вже вплинув на тисячі життів. Подальша роль залежатиме від того, як розвиватимуться і війна, і розслідування, і її власна публічна стратегія. Питання обороноздатності України залишається відкритим полем, де голоси з практичним бекграундом продовжують формувати порядок денний.
Leave a Reply