Європейський суд з прав людини вперше оприлюднив рішення про відповідальність сайту за поширення гіперпосилання

04 грудня 2018 року Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) виніс рішення у позові медійної компанії Magyar Jeti Zrt проти Угорщини на користь журналістів. Це відмінило судові рішення угорського суду на користь праворадикальної політичної партії Йоббік. У 2013 році Йоббік подав до суду проти cайту 444.hu (юридична особа – Magyar Jeti Zrt) зі звинуваченням їх у “приниження честі, гідності та ділової репутації”, тобто дифамації.

члени праворадикальної політичної партії Йоббік в Угорщині. Фото: Leigh Phillips / Flickr

ЄСПЛ виніс остаточне рішення на користь позивача – компанії Magyar Jeti Zrt, власника сайту 444.hu вказавши, що відбулося порушення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод й присудив державі виплатити медійній компанії грошову компенсацію в сумі EUR 597.04 та EUR 4,149.39 у період до трьох місяців.

У чому полягав позов про дифамацію від політичної партії Йоббік проти сайту 444.hu?

У вересні 2013 року група футбольних фанатів на шляху з Угорщини до Румунії зупинилася в початковій школі в Угорщині, де переважно вчилися роми. Фанати викрикували расистські слогами, махали прапорами, і один з них нібито мочився на будівлю. У той же день представник місцевого самоврядування ромської меншини дав відеоінтерв’ю ромській пресі, вказавши, що футбольні фанати є представниками угорської політичної партії Jobbik, що сама по собі нерідко асоціювала себе з анти-ромськими виступами. Наступного дня вебсайт www.444.hu опублікував статтю про подію з посиланням на відео у Youtube.

Згодом  в Йоббіку  подав позов до власника веб-сайту (та інших, включаючи мера) за порушення його репутації з огляду на відео.  В Йоббік стверджували, що відео містить заяви, які завдають шкоди репутації партії. Йоббік виграв справу в угорському суді, тоді як власник вебсайту безуспішно звертався з апеляцією до Верховного суду Угорщини. Зрештою, власник вебсайту звернувся в Європейський суд з прав людини, що виніс рішення на користь журналістів.

Цей кейс стане прецедентом для розвитку Інтернету, оскільки підіймає питання журналістської етики та стандартів в журналістиці в роботі онлайн-видань.

Деякі з положень з судового вироку ЄСПЛ стосуються пояснення ролі гіперпосилень та відповідальності за їх поширення:

  1. Беручи до уваги роль Інтернету у забезпеченні  доступу громадськості до новин та інформації, Суд наголошує, що сама мета гіперпосилань полягає в тому, щоб спрямовувати інтернет-користувачів на інші сторінки та веб-ресурси, аби дозволити цим користувачам здійснювати навігацію до і від матеріалу в мережі, яка містить  величезну кількість інформації. Гіперпосилання сприяють безперебійній роботі Інтернету, створюючи доступ до інформації через перехресне посилання одне на одного;

 

  1. Гіперпосилання, як техніка журналістики, суттєво відрізняються від традиційних cпособів публікацій контенту тим, що, зазвичай гіперпосилання спрямовують користувачів лише на контент, доступний в іншому місці в Інтернеті. Вони не подають аудиторії залінковані тексти або не повідомляють їх зміст, а лише слугують для привернення уваги читачів до існування матеріалу на іншому веб-сайті.

 

  1. Ще однією особливістю гіперпосилань, порівняно зі способами поширення інформації, є те, що особа, яка посилається на інформацію через гіперпосилання, не контролює контент веб-сайту, на який гіперпосилання надає доступ, і які можуть бути змінені після створення посилання – винятком є ​​те, що гіперпосилання вказують на контент, контрольований однією і тією ж особою. Окрім того, контент за гіперпосиланням вже доступне тому, хто його опублікував контент на вебсайті, куди це гіперпосилання веде, тим самим надаючи необмежений доступ для решти аудиторії.

 

  1. Суд визначає й такі важливі аспекти для аналізу відповідальності організації-позивача як видавця гіперпосилання: (i) чи журналіст схвалює оскаржуваний зміст; (ii) чи журналіст повторював оскаржуваний зміст (не підтверджуючи це); (ііі) чи журналіст просто поставив гіперпосилання на суперечливий зміст (без його схвалення чи повторення); (iv) чи знав журналіст або міг обґрунтовано дізнатись, що оскаржуваний контент є наклепницьким чи іншим чином незаконним; (v) чи діяв журналіст добросовісно, ​​дотримуючись журналістської етики та виконав належну перевірку, як це передбачає відповідальна журналістика?

Нагадаємо, в Україні питання дифамація теж є на порядку денному.  У лютому 2018 року у Верховній Раді України відбулися комітетські слухання «Стоп фейк: проблеми законодавчого регулювання відповідальності за дифамацію у медіа».

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/yevropejskyj-sud-z-prav-lyudyny-vpershe-oprylyudnyv-rishennya-pro-vidpovidalnist-sajtu-za-poshyrennya-giperposylannya/" data-title="Європейський суд з прав людини вперше оприлюднив рішення про відповідальність сайту за поширення гіперпосилання">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.