2023 року агентство УНІАН поширило коротку відповідь Олександра Авраменка: після прийменника «по» в місцевому відмінку множини українська мова тримає закінчення «-ах». Звідси й формула, яку він пропонує тримати в пам’яті разом із вигуком «ах»: по містах, по селах, по воротах. Саме навколо цієї точки й крутиться суперечка «удар по воротам чи удар по воротах».
Ми чуємо обидві форми в одному матчі. Коментатор каже одне, титр на екрані — інше, у чаті фанатів з’являється третє. Читач хоче не моралі, а механіки: яка форма що означає, де вона граматично стоїть і яку варто ставити в текст.
Нижче розбираємо різницю без педантизму. Спершу — що саме стоїть за кожною фразою. Далі — чому в живому спортивному мовленні частіше лунає «по воротах» або навпаки «по воротам». Наприкінці — практичне правило для письма й усного коментаря.
Коли кажемо «по воротам»
Форма «воротам» сама по собі жива й правильна. Це давальний відмінок: кому? чому? — воротам. Слово «ворота» в українській мові має лише множину, тож таблиця відмінювання коротка: ворота, воріт, воротам, ворота, воротами, воротах.
Давальний відмінок позначає адресата або точку спрямування. У голові мовця удар «летить комусь / чомусь» — і рука сама дописує «-ам». Так народжується звична для вуха сполука «удар по воротам». У розмові після голу вона звучить швидко, майже як вигук, і співрозмовник розуміє зміст без паузи.
Тут важливий механізм, а не ярлик. Прийменник «по» у сучасній літературній нормі в цій ролі бере не давальний, а місцевий відмінок. Давальна форма після «по» у множині для значення «вдарити в бік рамки» не є рекомендованою. Іншими словами: «воротам» правильно як відмінкова клітинка слова, але не як друга частина саме цієї футбольної формули.
Типова ситуація виглядає так. Людина пише пост після матчу «Динамо» чи збірної, хоче передати напругу останньої хвилини й ставить «кілька ударів по воротам». Речення зрозуміле. Редактор у новині або шкільний учитель у творі ту саму фразу виправить, бо після «по» чекає інше закінчення.
Важливо. «Воротам» — це справжній давальний відмінок, а не «зламана» словоформа. Помилка виникає не в слові, а в парі «прийменник + відмінок». Після «по» у значенні дії, спрямованої на об’єкт або розгорнутої щодо нього, літературна українська ставить місцевий: по воротах.
Коли виникає форма «по воротах»
Форма «по воротах» — місцевий відмінок. Він відповідає на питання «по кому? по чому?» і стоїть лише з прийменником. Поруч із «по» в українській мові в цій клітинці живуть ще «у», «на», «при»: у воротах, на воротах, при воротах. Око й вухо звикають до закінчення «-ах», і сполука «удар по воротах» лягає в той самий ряд.
Саме тому в спортивному мовленні «по воротах» чути дедалі частіше там, де текст готують заздалегідь: у підводках, статистиці, протоколах, підписах до повторів. Живий ефір інколи тримає старішу звичку на «-ам», бо вона коротша в ритмі фрази й давно «прикипіла» до коментаря. Це не окрема граматика футболу. Це звичай розмовного темпу, який не скасовує правило письма.
Механізм простий. Прийменник «по» вказує, щодо чого відбувається дія. Удар іде не «воротам як адресату листа», а по площині, рамці, зоні воріт. Місцевий відмінок якраз і тримає цю просторову рамку. Звідси паралелі, які Авраменко ставить в один ряд: по містах, по селах, по воротах.
Поширене хибне уявлення таке: ніби «по воротах» з’явилося лише як суміш із «при воротах» і тому «менш логічне» за давальну форму. Насправді місцевий після «по» — самостійна норма. «При воротах» лише підсилює слухову звичку до «-ах», але не вигадує правило. Правило вже стоїть у відмінюванні й у словниковій сполучуваності прийменника.
Як це стосується інших спортивних термінів
Та сама розвилка з’являється поруч, але не завжди з тим самим результатом. В однині після «по» українська мова інколи допускає паралель. Кажемо «ударити по м’ячу» і «ударити по м’ячі». Обидві форми тримаються в межах місцевого відмінка однини, лише з різним закінченням. «По м’ячеві» сюди не стоїть: це вже давальний малюнок, якого прийменник «по» у значенні удару не просить.
З «лінією» картина спокійніша, бо вухо менше вагається. «Бігти по лінії», «стояти по лінії штрафного» звучать природно в місцевому відмінку. «По лініям» у множині знову повторює стару помилку на «-ам»: літературно буде «по лініях».
Футбольні ворота зручні як тест саме тому, що слова в однині немає. Немає «ворота в однині», немає роздоріжжя «-у / -і». Є лише множина. Тому вибір жорсткіший, ніж у «м’ячі»: або «по воротах», або звична розмовна «по воротам».
- Удар по воротах — літературна сполука для тексту, заголовка, підпису й уроку.
- Бити у ворота — інша конструкція зі знахідним відмінком; вона правильна, але це вже не пара «по + місцевий».
- Удар по м’ячу / по м’ячі — допустима паралель в однині; на ворота вона не переноситься.
Ці три рядки не варто розгортати в універсальний довідник усіх спортивних фраз. Вони потрібні лише як сусіди тієї самої дилеми: після «по» множина в літературній мові закінчується на «-ах» або «-ях», а не на «-ам».
Що кажуть коректори й словники
Онлайн-словозміна в системі «Словники України» для «ворота» фіксує місцевий відмінок як «воротах» (паралельно «воротях») і давальний як «воротам» (паралельно «воротям»). Це не рекомендація «ставте що завгодно після по». Це карта форм. Рекомендація з’являється, коли форму з’єднують із прийменником.
Коректорські пам’ятки зводять перевірку до одного кроку: після «по» дивіться місцевий, не давальний. Типові правки того самого зразка — «по пальцях», а не «по пальцям»; «по складах», а не «по складам»; «по горах і долинах», а не «по горам і долинам». «По воротах» стоїть у цьому ж ряду.
| Сполука | Відмінок другої частини | Для писемного тексту | Де її найчастіше чути |
|---|---|---|---|
| удар по воротах | місцевий | рекомендована форма | новини, протоколи, підручники |
| удар по воротам | давальний | краще замінити | швидка розмова, ефір без правки |
| удар у ворота | знахідний | окрема правильна конструкція | опис напрямку удару |
Правопис окремо нагадує: у множині місцевий має «-ах / -ях». Варіанти на кшталт «по місту / по місті» стосуються однини й інших іменників. На «ворота» ця хиткість не поширюється. Тут клітинка одна: по воротах.
Яку форму обирати в повсякденному мовленні
Для письма відповідь коротка. У статті, пості для сайту, шкільному творі, підписі до відео й офіційній статистиці ставте «удар по воротах». Якщо хочете уникнути самої розвилки, можна взяти сусіда: «удар у ворота», «удар у площину воріт», «удар у рамку».
Для усного мовлення правило м’якше. Якщо ви сказали «по воротам» у кухні після пенальті, вас зрозуміли, і це не привід зупиняти радість. Норма живе не для того, щоб карати фаната. Вона потрібна, коли слово йде в текст, який читатимуть тисячі людей і за яким потім рівнятимуть власне мовлення школярі.
Практичний критерій такий. Пишете — обирайте місцевий. Говорите швидко — можете спіткнутися на давальному, але варто тримати в голові зразок «по воротах», щоб наступного разу рука сама ставила «-ах». Перевірка на слух теж проста: підставте «міста». «Удар по містам» ріже навіть тих, хто спокійно каже «по воротам». Та сама клітинка — те саме закінчення.
Чесне застереження. Ця порада тримається однієї сполуки й близьких сусідів із прийменником «по». Вона не закриває всіх значень цього прийменника і не замінює словник у спірних випадках однини. Якщо фраза інша — «по два м’ячі», «по черзі», «по 10 гривень за квиток на сектор» — працює вже інша граматика, і «ворота» сюди не пришиваються.
Що це означає для України
Для нас це не салонна суперечка про закінчення. Українська публічна мова щодня описує спорт, школу й новини одним і тим самим інструментом: прийменник плюс відмінок. Коли в тексті стоїть «по воротах», читач бачить не «виправлення фаната», а спільний стандарт, який той самий принцип тримає в інших множинних сполуках — по громадах, по областях, по позиціях у звіті.
Ви можете лишити «по воротам» у приватній репліці. У матеріалі для сайту, класу чи протоколу матчу надійніша форма одна: удар по воротах. Вона коротка, зрозуміла й збігається з тим, що фіксують словник і шкільна норма.
