Розрізнити заборону закликів до насильства та політичну цензуру: як адвокували свободу в інтернеті у 2012 році

Педофілія, расизм і заклики до насильства – три головні теми, в яких має бути регулювання й цензура.  А от у політичних питаннях свобода інтернету має бути цілковитою. Такими були ключові тези на форумі “Медіа за інформаційне суспільство”,  який пройшов у вересні 2012 року в Києві. Про захід писав “Детектор медіа”. Тези виголосила  експерт Ради Європи Марі Жорж. Учасники форуму, серед яких був і тоді ще журналіст Мустафа Найем, обговорювили саме визначення “цензури в інтернеті” та необхідність консеснусного підходу щодо обмежень.

«Цензура стає все більш складною. Інтернет ставить під сумнів ієрархію авторитарних режимів. Громадяни мають більше можливості висловлюватися завдяки доступу до інтернету. Таким чином у довгостроковому вимірі дуже важко буде утримувати недемократичну владу», – цими словами Ханне Северинсен (президент Європейської медіаплатформи, доповідач Моніторингового комітету ПАРЄ по Україні 1995–2007 рр.) відкрила Форум. Вона навела приклади адміністративного тиску на українські ЗМІ у 2012 році. Ханне Северинсен також порадила Україні «відійти від радянського шляху вузької ізоляції», цитує експерта “Детектор медіа”.

Мустафа Найєм зауважив, що не розуміє, «як в інтернеті можна щось цензурувати».

Експерт Ради Європи Марі Жорж на це відповіла, що «у політичних питаннях свобода слова повинна бути цілковитою». Але от у питаннях, коли йдеться про доступ до інформації дітей, має бути зовсім інший підхід, вважає експерт. Вона нагадала, що існує програмне забезпечення, що дозволяє фільтрувати небажану для дітей інформацію, а це, на її думку, частина цензури.

Жодне з прав людини не є абсолютним. Є певні межі. Але немає міжнародного консенсусу, де є межі свободи слова – Марі Жорж

«Жодне з прав людини не є абсолютним. Є певні межі. Але немає міжнародного консенсусу, де є межі свободи слова, – сказала Марі Жорж. – Хоча, наприклад, щодо теми педофілії є світовий консенсус. Педофілія, расизм і заклики до насильства – три головних теми, в яких є цензура». До цього переліку Марі Жорж додала ще й питання інтелектуальної власності.

«Цензура – це будь-які обмеження на розповсюдження інформації. Дитяче порно, пропаганда наркотиків, заклики до насилля – це теми, в яких може бути цензура. Інша справа, коли в Україні приймають закон про наклеп, що перешкоджає діяльності журналістів. Це вже цензура, якої не повинно бути», – зауважив Михайло Якушев, голова ради Центру політичних досліджень Росії.

Цензура – це будь-які обмеження на розповсюдження інформації. Дитяче порно, пропаганда наркотиків, заклики до насилля – це теми, в яких може бути цензура – Михайло Якушев

Марина Соколова, експерт аналітичного центру E-Belarus зробила цікавий екскурс в історію цензури ще з часів Платона, проте наголосила, що важливим є не історичний бекґраунд, а те, що ми вкладаємо в поняття цензури сьогодні. «Це контроль доступу до інформації, регулювання свободи слова, національні інтереси або державні, порушення прав користувачів», – сказала вона. «Ось концепт порушення прав користувачів повинен бути ключовим», – вважає Марина Соколова, особливо коли йдеться про інтернет. На її думку, все, що перекриває потік інформації до кінцевого користувача, суперечить принципам свободи слова.

Представник аналітичного центру E-Belarus Михайло Дорошевич вважає, що сьогодні обмежувати інформацію немає сенсу, бо «ті люди, які хочуть щось знати, все одно дізнаються».

Ханне Северинсен, відкриваючи Форум, звернула увагу на одну позитивну здатність інтернету. Вона сказала, що «свобода інтернету – це свобода вчитися одних у інших». У тому числі й того, як відстоювати своє право на цю свободу.

Свобода інтернету – це свобода вчитися одних у інших – Ханне Северинсен

Учасники Форуму особливо підкреслили важливість визначення поняття інтернет-цензури: адже це може вплинути на багато аспектів законодавства в цілому та розвиток свободи слова у країні. Мустафа ж Найем запропонував тезу, що цензура — це просто обмеження інформації, і може бути як позитивним, так і негативним. Та Марина Соколова підкреслила, що будь-яка цензура — це порушення прав користувачів. А обмеження небажаного контенту, як наприклад того, що закликає до насильства, – то зовсім інша форма заборони.

Для ідеальної регуляції інтернету у суспільстві, на думку Марини Соколової, має бути встановлений консенсусний підхід щодо обмеження інтернету. Про нього слід говорити і з державними органами. А саме, визначити, для кого саме небажаний окремий ресурс чи пост, та досягнути домовленості щодо його обмеження чи заборони між різними частинами суспільства.

Перший міжнародний Форум «Медіа за інформаційне суспільство» був організований міжнародною неурядовою організацією Європейська Медіа Платформа за підтримки Ради Європи, посольства Франції в Україні, посольства США в Білорусі, Internews Network, Незалежної асоціації мовників (НАМ), Майстер-класу.

На форумі розглянули питання, як боротися з кіберзлочинністю, захищаючи свободу медіа; чи потрібне законодавче регулювання інтернету; що дає мультистейкхолдеризм (модель колективного управління мережею); які є здобутки світової спільноти в розробці політики управління інтернетом.

Нагадаємо, у вересні 2018 року відбулися Дні українського інтернету, де учасники проговорили цифрові права та регуляції інтернету.

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/rozriznyty-zaboronu-zaklykiv-do-nasylstva-ta-politychnu-tsenzuru-yak-advokuvaly-svobodu-v-interneti-u-2012-rotsi/" data-title="Розрізнити заборону закликів до насильства та політичну цензуру: як адвокували свободу в інтернеті у 2012 році">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.