Між українським та міжнародним інтернет-простором. Підсумовуємо конференцію (частина 2)

У четвер, 22 лютого 2018 року, в рамках проекту “Інтернет-свобода” від ГО “Інтерньюз-Україна” пройшла конференція “Виклики регулювання інтернету в Україні: контент та технічні аспекти. Що очікувати в 2018 році?” Ми підсумовуємо сказане й почуте на конференції двома матеріалами. В першому ми означили вірогідні сценарії розвитку інтернету в Україні й важливість само- й співрегуляцій в інформаційному просторі на противагу державному регулюванню. В другому пояснюємо міжнародні ініціативи щодо регулювання інтернету та їх вплив на розвиток інтернету в Україні.

Photo credit – Андрій Кузьмін

ВІДЕОЗАПИС ОНЛАЙН-ТРАНСЛЯЦІЇ ПОДІЇ ЗНАХОДЬТЕ ТУТ

Європейські законодавці формують нові стандарти у відповідь на виклики в інтернеті

Тенденція, що набула популярності в останні роки – це спротив держави спробам зовнішнього втручання в державний інформаційний суверенітет й “вепонізації інформації” (від англ. weaponization of information – використання інформації в якості зброї задля ураження противника через дезіформацію, фейки та інші види іноформаційних атак, ред.). Цей тренд є давно спрогнозованим та актуальним. Про це зазначає Антоніна Черевко, медіаекспертка IMS (Міжнародна підтримка медіа).

“Через глобалізацію держави втратили частину контролю над інформаційним простором й зараз намагаються його відновити”, – вказала медіаекспертка.

В умовах боротьби з мовою ворожнечі та фейковими новинами держави прагнуть збільшити відповідальність інтернет-посередників («internet intermediaries») – соціальних мереж, онлайн-магазинів, пошукових систем тощо. Реформується правова система Європейського Союзу й формуються прецеденти, такі як рішення Європейського суду з прав людини у справі  Delfi AS v Estonia, коли відповідальність за публікування наклепницьких коментарів користувачами була покладена на інтернет-портал Delfi.

На фото – спікер Антоніна Черевко, медіаекспертка IMS (Міжнародна підтримки медіа). Photo credit – Андрій Кузьмін

Наразі обговорюється Проект Ради Європи “щодо ролі та відповідальності інтернет-посередників”. Він є поворотним і закріплює позицію Ради Європи, пояснює Антоніна Черевко.

“Проект ділить інтернет-посередників на два типи: 1) ті, які передають інформацію, 2) ті, що здійснюють функцію, схожу до редакторської або кураторської, в тому числі через алгоритми. В проекті прописані механізми дій стосовно порушників. Рішення мають ухвалюватися 1) через суд, 2) через незалежну адміністративну інституцію, рішення якої можуть бути переглянуті судом. Якщо ці рекомендації будуть ухвалені – вони стануть стандартом”, – зазначає медіаекспертка.

З 25 травня 2018 року набере чинності Загальний регламент із захисту даних (General Data Protection Regulation (GDPR)). Він замінить Директиву із захисту даних ЄС від 1995 року. Нові норми передбачають збільшення рівня захисту персональних даних користувачів, включно з контентом та метаданими, зокрема, при використанні месенджерів. Також передбачається посилення боротьби зі спамом та спрощення правил щодо cookies.

На фото – спікер Максим Дворовий, юрист ЦЕДЕМ. Photo credit – Андрій Кузьмін

Ці регуляції передбачають і впровадження “права бути забути” у віртуальному просторі. Загроза у формальному закріпленні цього права полягає в тому, що за відсутності належних запобіжників механізми деіндексації інформації про себе у пошукових системах можуть бути використані публічними особами з метою видалити некомфортну для себе інформацію. Саме це було зроблено в Росії, пояснює юрист ЦЕДЕМ Максим Дворовий.

“Є ризик, що в Україні можуть ініціювати впровадження “права бути забутим” за прикладом ЄС, але беручи за основу російську модель. Зокрема напередодні виборів, коли потенційним кандидатам буде вигідно видалити якусь інформацію про себе із пошукових систем”, – зазначає експерт.

Відкрите запитання: як реагувати на міжнародні події?

Цьогоріч продовжуються розслідування щодо втручання росіян у вибори американського президента у 2016 році з допомогою соцмереж та сайтів. Є й питання, на які варто відповісти Україні.

Рік тому, 23 січня 2017 року, в американському виданні The Daily Beast з’явилася публікація щодо причетності кількох сайтів, які, висвітлюючи теми протистоянь поліції й чорношкірого населення в США, ймовірно, працювали на російську “фабрику тролів”.

На фото – спікер Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики. Photo credit – Андрій Кузьмін

В статті зазначено, щодо одним із хостерів цих сайтів була харківська компанія. Чи має Україна робити заяву з цього приводу? Таке запитання задає Дмитро Золотухін, заступник міністра інформаційної політики. 

“До мене звернувся журналіст із Wall Street Journal із запитанням, чи правильно стверджувати, що Україна брала участь у втручаннях у вибори президента США. При цьому жоден хостер немає ні правових, ні економічно обгрунтованих підстав перевіряти, хто в нього купує хостинг-послуги та який контент розміщують його клієнти. І в той же час правоохоронні органи в Україні не можуть це робити, оскільки немає відповідного законодавства. Я не розумію, чи зможемо ми відшукати інструмент, який убезпечить нас від таких історій про причетність до втручання у вибори іншої країни”, – зазначив Дмитро Золотухін.

Прогалини українського законодавства в сфері інтернету – на порядку денному в 2018 році

Наприкінці 2017-ого року Служба безпеки України оприлюднила статистику щодо злочинів, пов’язаних зі сферою інтернету. Зокрема, повідомляється про припинення діяльності 338 адміністраторів антиукраїнських груп та 36 обвинувальних вироків, 43 кримінальні провадження стосовно агітаторів в інтернеті тощо.

Кримінальні справи за правопорушення в інтернеті в основному стосуються статей 109 (насильницька зміна чи повалення конституційного ладу), 110 (посягання на територіальну цілісність і недоторканість України), та 258-3 (створення терористичної групи чи терористичної організації) Кримінального кодексу України.

На фото – справа: модератор дискусії Віталій Мороз, керівник проектів нових медіа ГО “Інтерньюз-Україна”, зліва: Ольга Червакова, депутатка, перший заступник голови Комітету з питань свободи слова та інформаційної політики. Photo credit – Андрій Кузьмін

Однак в українському законодавстві відсутні норми, які дають можливість фіксувати об’єкти віртуального світу й надавати судові підтвердження правопорушень в інтернеті. На цьому наголосив Дмитро Золотухін.

“Зазвичай під час розгляду справи суд виносить рішення на основі ознайомлення із фактами правопорушення безпосередньо із сторінок в інтернеті, нотаріального засвідчення таких фактів в Україні немає, і в цьому проблема. Наразі ми не можемо однаковою мірою розглядати правопорушення, що були здійснені у віртуальному та реальному світі. Чому ми маємо робити таке розрізнення?”, – зазначив Дмитро Золотухін.

Експерт зазначив, що в українській правовій системі на усі правопорушення правоохоронні органи зобов’язані за законом реагувати негайно, в тому числі в інтернеті. Тому у 2018 році, найімовірніше, варто очікувати на появу нових ініціатив щодо регулювання сфери інтернету.

На фото – спікер Максим Благонравін, експерт з комунікацій, Hostmaster Ltd. Photo credit – Андрій Кузьмін

Максим Благонравін, експерт з комунікацій, Hostmaster Ltd,  зазначив, що сьогодні правоохоронні органи вважають, що найлегшим способом боротьби із розповсюдженням шкідливої інформації є відключення домену, на якому ця інформація знаходиться. Й пояснює, чому така практика є шкідливою.

“Доменна система є деякою мірою гарантом свободи слова. Хостинг-провайдер може припинити надавати послуги, але лише згідно з дороговом. Інших способів припинити або заморозити доменне ім’я немає”, – зазначав Максим Благонравін.

Експерт з комунікацій додав, що було б правильніше акцентувати увагу не стільки на домені, скільки на людях, які стоять за цим доменом. Й зазначив, що IT-спільнота проводить тренінги та роз’яснення для провоохоронних органів.

Загрози зовнішніх втручань

Також представник IT-спільноти пояснив, як Росія може блокувати українські сайти, які “хостяться” у Європі.

“Що відбувається у випадку, якщо такий сайт публікує інформацію, яка “не сподобалася” російському Роскомнагляду? Він надсилає листа хостинг-провайдеру, наприклад у Німеччину. Хостинг-провайдер, отримуючи листа, підписаного державним органом, по-перше, ставиться до нього дуже серйозно, а по-друге, бачить прописані в листі санкції: “якщо ви не обмежите доступ до ресурсу, то ми в Росії обмежимо доступ до сайтів, які знаходяться на вашій “хостинг-площадці”. Це удар по бізнесу хостинг-провайдера, тому він обмежує доступ до ресурсів. Українські сайті, отже, можуть бути дуже вразливими”, – пояснює Максим Благонравін.

На фото – спікер Тетяна Попова, експертка з комунікацій, ГО “Інформаційна безпека”. Photo credit – Андрій Кузьмін

Загрози зовнішніх втручань тісно пов’язані із українськими щоденними проблемами, пов’язаними із сферою інтернету. Тетяна Попова, експертка з комунікацій, ГО “Інформаційна безпека” наголошує, що загроза безпеці держави з’являється тоді, коли влада та суспільство нерозбірливо таврує всіх опозиційних ЗМІ як “агентів Кремля”.

“Коли представники влади, блогери та журналісти таврують усі іноземні медіа як “агентів Кремля”, то, коли з’являться справжні “агенти Кремля”, ніхто не буде вірити й допомагати”, – зазначила експертка.

Конференція відбулася в рамках проекту “Інтернет-свобода в Україні: підтримуючи засади свободи слова та безпеки в часи конфлікту” за підтримки програми МАТРА від уряду Нідерландів, що реалізується ГО “Інтерньюз-Україна”.

Читайте також аналіз 15 ключових інцидентів в сфері інтернет-свободи за 2016-2017 рік.

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/mizh-mizhnarodnym-ta-ukrainskym-internet-prostorom/" data-title="Між українським та міжнародним інтернет-простором. Підсумовуємо конференцію (частина 2)">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *