Максим Зіновійович Козицький — голова Львівської обласної військової адміністрації, який уже понад шість років стоїть на чолі регіону, що став форпостом для мільйонів українців у часи війни. Від лікаря-хірурга через сімейний бізнес у нафтогазовій і зеленій енергетиці до державного діяча — його шлях поєднує практичну енергію підприємництва з регіональним лідерством. У 2026 році він залишається рекордсменом за тривалістю перебування на посаді, демонструючи стійкість, коли багато попередників змінювалися щороку.
Його діяльність охоплює не лише координацію оборони та економіки Львівщини, а й культурні ініціативи, як-от створення Zenyk Art Gallery на честь сина. Козицький уособлює перехід від бізнес-логіки до державного управління: ефективність, інвестиції в майбутнє та підтримка спільноти, яка переживає виклики повномасштабного вторгнення.
Сьогодні його ім’я асоціюється з «Безпечною Львівщиною», рекордними бюджетами та гуманітарною допомогою, що робить Львівщину надійним тилом для країни.
Ранні роки: коріння на Львівщині та перші кроки в медицині
Максим Зіновійович Козицький народився 19 лютого 1981 року у Львові, хоча деякі джерела згадують і Миколаїв Стрийського району Львівської області як місце народження — типова деталь для родин, тісно пов’язаних із регіоном. Дитинство пройшло серед карпатських пагорбів і львівських вулиць, де енергія міста формувала характер. Закінчив Миколаївську середню школу №1, де вже проявлялася тяга до точних наук і практичних рішень.
Освіта стала фундаментом, що поєднав гуманізм з управлінням. З 1998 по 2004 рік він навчався у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького за спеціальністю «лікувальна справа», отримав кваліфікацію лікаря. Далі — інтернатура з хірургії у 2004–2006 роках і ступінь магістра медицини. Ці роки заклали дисципліну: робота в операційній, відповідальність за життя пацієнтів, вміння діяти швидко в критичних ситуаціях.
Але медицина не стала єдиним шляхом. У 2007 році Козицький здобув другу вищу освіту заочно: магістр менеджменту організацій у Національному університеті «Києво-Могилянська академія» та спеціаліст з обліку й аудиту у Львівському національному університеті імені Івана Франка. Цей крок виявився знаковим — медичний досвід поєднався з бізнес-логікою, підготувавши ґрунт для сімейної справи.
Бізнес-кар’єра: від енергетики до зелених технологій
Після короткого періоду медичної практики — робота заступником директора ТОВ «Укрмедресурс» у 2007 році та лікарем-методистом Львівського обласного центру здоров’я — Максим Козицький поринув у сімейний бізнес. Батько, Зіновій Козицький, відомий підприємець у нафтогазовій сфері, дав сину можливість проявити себе в компаніях на кшталт ТОВ «Укрнафтогазінвест».
З 2010 по 2014 рік він обіймав посаду заступника генерального директора з загальних питань, а паралельно керував «Прикарпатською енергетичною компанією». Справжній прорив стався в 2016 році, коли Козицький очолив ТОВ «Еко-Оптіма». Компанія спеціалізувалася на відновлюваній енергетиці: будівництві вітрових і сонячних електростанцій. Під його керівництвом «Еко-Оптіма» залучила кредити ЄБРР, розширила потужності до 217 МВт і стала лідером у Західній Україні.
Цей етап бізнесу не просто приніс прибуток — він відображав бачення майбутнього. Замість традиційного видобутку нафти й газу родина інвестувала в «зелену» енергію, зменшуючи залежність від викопних ресурсів. Козицький поєднував практичну кмітливість підприємця з стратегічним мисленням: тендери на мільярди гривень, співпраця з державними компаніями та міжнародними інвесторами. Саме цей досвід пізніше допоміг йому ефективно керувати регіональною економікою в умовах війни.
- Ключові проєкти в бізнесі: будівництво Орівської вітрової електростанції, розвиток сонячних ферм на Яворівщині, інвестиції в сучасні турбіни Vestas.
- Масштаб: компанія стала одним із найбільших гравців ВДЕ в регіоні, забезпечивши тисячі робочих місць і внесок у енергетичну незалежність.
Перехід від бізнесу до політики не був випадковим — досвід управління великими проєктами став основою для державних рішень.
Політичний шлях: призначення та робота в «Слузі народу»
У 2015 році Козицький спробував сили в політиці, балотуючись до Львівської обласної ради від «Самопомочі», але безуспішно. Справжній старт відбувся в 2019-му: 27 грудня уряд узгодив його кандидатуру на голову Львівської обласної державної адміністрації, а 5 лютого 2020 року президент Володимир Зеленський призначив на посаду. Він змінив Маркіяна Мальського і швидко став головою регіональної організації партії «Слуга народу».
На виборах 2020 року Козицький очолив список партії до обласної ради та став депутатом VIII скликання. Паралельно обійняв посаду голови Палати регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад при Президентові України. Ці ролі вимагали не лише адміністративних навичок, а й дипломатії між центром і регіоном.
| Рік | Подія | Значення |
|---|---|---|
| 2015 | Балотування до облради від «Самопомочі» | Перша спроба в політиці |
| 2020 (лютий) | Призначення головою ЛОДА | Початок шестирічного лідерства |
| 2020 | Депутат облради VIII скликання | Голова фракції «Слуга народу» |
| 2022–2026 | Начальник ЛОВА під час війни | Координація оборони та гуманітарної допомоги |
За даними офіційного сайту ЛОВА, загальний стаж Козицького на момент призначення становив понад 14 років, що поєднувало бізнес і державну службу.
Часи війни: Львівщина як надійний тил України
З початку повномасштабного вторгнення 2022 року Львівська обласна державна адміністрація перетворилася на військову, а Козицький став ключовим координатором. Регіон прийняв сотні тисяч переселенців, став логістичним хабом для гуманітарної допомоги та підтримки ЗСУ. Програма «Безпечна Львівщина» залучила понад 730 мільйонів гривень на укриття, оборону та соціальні проєкти.
Під його керівництвом область реалізувала рекордні бюджети: 2026 рік зустрів з амбітними планами економічного відновлення. Козицький регулярно відвідував передові позиції, організовував евакуацію поранених, забезпечував медичну та психологічну допомогу. Його стиль — не гучні заяви, а конкретні дії: від будівництва фортифікацій до підтримки ветеранів.
Львівщина під його началом зберегла статус культурної столиці Західної України, попри обстріли. Козицький підтримував волонтерські ініціативи, бізнес, що перейшов на військові рейки, і міжнародну співпрацю. Це не просто управління — це щоденна боротьба за стабільність у регіоні, який став символом української стійкості.
Особисте життя та культурні ініціативи
Родина Козицьких — це не лише бізнес-імперія, а й глибокі емоційні зв’язки. Батько Зіновій, мати Таміла, брат Степан, дружина Оксана (працює у Львівському медуніверситеті). Донька Софія та син Зіновій (Зеник), який трагічно помер у 2024 році від важкої хвороби. Ця втрата стала каталізатором для створення Zenyk Art Gallery у центрі Львова — першого безбар’єрного мистецького простору в Україні, відкритого в 2025 році.
Галерея поєднує покоління: від нотаток Зеника про мистецтво до підтримки сучасних митців. Козицький часто згадує, як обговорював ідею з сином ще за життя. Цей проєкт — живий приклад, як особиста трагедія перетворюється на внесок у культуру, роблячи Львів ще привабливішим для туристів і творців.
Козицький володіє українською та англійською, веде активні сторінки в соцмережах, де ділиться не лише офіційними новинами, а й особистими рефлексіями про регіон.
Виклики та перспективи: баланс між бізнесом і державою
Як і будь-який публічний діяч, Козицький стикався з критикою. Деякі ЗМІ згадували бізнесові зв’язки родини з тендерами, пожертви компаніям «Слуги народу» перед призначенням та дорогу в Східницю, частково профінансовану бюджетом. Однак ці питання не зупинили його роботу — у 2026 році він продовжує очолювати область, фокусуючись на економіці, ветеранах і розвитку.
Його досвід показує, як приватний сектор може посилити державне управління: інвестиції в ВДЕ, ефективне використання ресурсів, підтримка локальних ініціатив. Для початківців у політиці чи бізнесі Козицький — приклад, що поєднання освіти, родинних традицій і адаптації дає результат навіть у найскладніші часи.
Сьогодні, у 2026 році, Максим Зіновійович Козицький продовжує формувати обличчя Львівщини — регіону, де минуле зустрічається з майбутнім, а стійкість стає нормою.
Leave a Reply