Чи є зміни? Аналізуємо комунікацію між медіа-спільнотою та державними органами щодо інцидентів в сфері інтернет-свободи

Для того, щоб з’ясувати відповідь на запитання “Чи відбуваються зміни в комунікації інцидентів в сфері інтернет-свободи?”, команда проекту “Інтернет-свобода” провела інтерв’ю із Світланою Остапою, заступницею шеф-редакторки порталу “Детектор медіа”, членкинею громадських рад при Комітеті ВРУ з питань свободи слова та інформаційної політики й Комітету з журналістської етики, та Тетяною Поповою, головною експерткою зі стратегічних комунікацій ГО “Інформаційна безпека”. На основі інтерв’ю ми виокремили ключові виклики, які нині стоять перед журналістами та правоохоронними органами в України з точки зору вдосконалення комунікаційних процесів між двома сторонами. Публікуємо фрагмент нового моніторингу.

Від початку 2014 року – дотепер

Починаючи з 2014 року прес-служби державних органів та загалом комунікація між представниками медіа- та інтернет-спільноти й державними органами суттєво змінилися.

На фото – Тетяна Попова. Джерело фото – “Українська правда”

“Порівняно з тим, як виглядали прес-служби державних органів на початку 2014 року, особливо у кризових ситуаціях, мушу визнати, що ми зробили досить великий крок уперед. Ми поліпшили та спростили комунікацію із журналістами, ввели англомовні компоненти в комунікацію з міжнародними партнерами. Водночас залишилася велика кількість невирішених проблем, частина з яких описана в Рекомендаціях. Це свідчить про те, що хоча представники Міністерства оборони, СБУ та Міністерства інформаційної політики були зустрічах щодо вдосконалення процесів комунікації, на жаль, не всі рекомендації були ними втілені”, – зазначила Тетяна Попова.

Нагадаємо, проект “Інтернет-свобода” у серпні 2017 року оприлюднив рекомендації з інформаційної безпеки. Рекомендації створені на основі робочих зустрічей за участю МОУ, СБУ, МІП, представників медіа-спільноти, міжнародних організацій, ІT-спільноти в ГО “Інтерньюз-України”, а також експертних дискусій щодо свободи інтернету, що були проведені в шести містах України в першій половині 2017 року. Частину рекомендацій журналісти та учасники інтернет-спільноти підготували для Служби безпеки України, Міністерства оборони та Міністерства інформаційної політики. Рекомендації були надіслані представникам відомств.

На фото – Світлана Остапа. Джерело фото – “Детектор.Медіа”

“Публічно правоохоронці кажуть, що вони зацікавлені в рекомендаціях та беруть їх до уваги. Однак на практиці рекомендації, як правило, не виконуються. По-перше, тому що донести їх кожному поліцейському зазвичай неможливо. А, по-друге, через плинність кадрів – увесь час приходять нові люди і їх необхідно вчити по-новому. Загалом правоохоронці керуються в основному власними нормативними актами. Решта – все, що йде зовні, – відсоток виконання не дуже великий. Проте, я вважаю, що потрібно й надалі створювати такі рекомендації, щоб вони розуміли, що є й “інша сторона медалі”, – зазначила Світлана Остапа.

Експертки пояснили, які основні проблеми існують нині в комунікації медіа-спільноти з правоохоронними органами та що змінилося від початку війни на Сході України.

  1. Оперативність – її бракує завжди.

Повідомлення на сайтах державних органів та офіційних сторінках в соцмережах мають з’являтися одночасно з появою перших чуток чи сюжетів на телебаченні.

Якщо оперативно надана інформація – то найчастіше – це “штампи” – загальні повідомлення, без конкретики, які не мають великої цінності. Це дуже добре помітно на сюжетах з телебачення, де завжди можна почути фрази “Порушено кримінально справу”, “Відбуваються слідчі дії”, “Розкривати таємницю слідства заборонено законом”. Більш детальне коментування спостерігаємо рідко, найчастіше – у випадку дуже резонансних справ.

  1. Координація – відомствам необхідно працювати над узгодженням своїх дій в комунікаційній сфері на державному рівні, в першу чергу щодо подій, які набувають міжнародного розголосу.

“В 2014 році у нас була добре налагоджена координація між всіма органами державної влади та ЗМІ. Однак після парламентських виборів восени 2014 року ситуація почала змінюватися через “політичну гру” деяких акторів. Зараз, на жаль, координації на такому високому рівні вже немає. Я вже третій рік поспіль наголошую на проблемі координації”, – пояснила Тетяна Попова.

  1. Фаховість – прес-службам необхідно постійно навчатися комунікувати, в тому числі вивчати досвід інших країн.

“Правоохоронним органам потрібно пам’ятати, що журналіст не хоче взяти інформацію для себе особисто, він передає її всьому суспільству. Журналіст є сполучною ланкою, адже кожна людина не може запитати правоохоронця те, що її зацікавило, вона звертається до ЗМІ. Правоохоронці ж часто вважають, що мають приватне право на суспільно значущу інформацію. Це потрібно змінювати, в тому числі викорінювати “совкові” звички”, – пояснила Світлана Остапа.

  1. Повноцінність – не можна забувати якісь окремі медіа (як-то забули про соцмережі, розповіли лише на телебаченні). В соцмережах перебуває інша аудиторія – як правило, більш швидка. Чутки, що стрімко з’являються в соцмережах через брак офіційних пояснень, часто потрапляються в ЗМІ, в першу чергу,  онлайн-видання.
  2. Комунікація з міжнародною спільнотою – це найслабша сторона комунікації українських правоохоронних органів.

“Я відбудовувала комунікацію з міжнародними партнерами з 2014 року. Після трагедії зі збиттям MH17 багато іноземних журналістів приїхало до України і змінило своє ставлення до нас. До цього частина міжнародних журналістів була переконана, що в нашій країні йде громадянська війна. Ми почали давати брифінги англійською і пояснювати ситуацію. Але довіра до нас була підірвана після публікації “списків журналістів Миротворця”. Це була дуже серйозна помилка з нашого боку”, – вказала Тетяна Попова.

  1. Відповідальність – якщо фіксуються, до прикладу, порушення під час обшуків чи перешкоджання діяльності журналістів, рідко коли надходить інформація про те, що покарано винних осіб з боку правоохоронних органів.
  2. Послідовність – через часті зміни прокурорів, слідчих, які ведуть справи, то щоб журналісту здобути потрібну інформацію, часто необхідно, щоб у правоохоронних органах “по-новому” відшукали її й знову почали аналізувати, й надавати коментарі. Нерідко це відбувається після публічних обіцянок “стежити за цією справою”.
  3. Зв’язок з журналістами – варто вибудовувати систему комунікації, у якій цінності відкритості та прозорості стали б ключовими. Особлива роль має відводитися офіційним сайтам правоохоронних органів, де інформація має з’являтися першочергово. Звідти відомості має черпати медіа-спільнота.

“У “Детектора медіа” досить непогана комунікація з прес-службами правоохоронних органів. Ми можемо додзвонитися до усіх їхніх речників, й не лише до нинішніх. Це, швидше, через те, що наша команда особисто знайома й постійно контактує з ними. Непогано відбувається комунікація також у робочій групі по взаємодії між правоохоронними органами і журналістськими організаціями з питань перешкоджання журналістській діяльності в Адміністрації Президента. Кількість справ щодо перешкоджання журналістській діяльності, які доходять до суду, не є великою, однак ми спостерігаємо стабільне зростання й бачимо, що їх тримають на контролі”, – вказує Світлана Остапа.

Які канали комунікації мають бути пріоритетними?

Тут не потрібно “винаходити велосипед”. Експертки зазначили, що в першу чергу необхідно виходити на брифінги, усе пояснювати. В другу – розповсюджувати прес-релізи й розміщували на офіційних сайтах відомств.

Щодо соцмереж як пріоритетного каналу інформування у експертного середовища немає єдиної позиції. Опитані експертки вказують, що цей канал має існувати обов’язково, однак інформація, розповсюджена з його допомогою, має проходити посилену верифікацію.

“Я б пропонувала, щоб інформація в першу чергу розміщувалася на сайті відомств, оскільки там є люди, які відповідають за правдивість відомостей, які вони публікують. Журналістам зручно брати її саме звідти. Інформацію ж з Фейсбуку ми також беремо. Але всю інформацію перевіряємо”, – додала Світлана Остапа.

Чому комунікація є настільки важливою? Три ключові виклики 2018 року для українського інформаційного суверенітету

  1. Низький рівень саморегуляції медіа-спільноти та ЗМІ

“У нас саморегуляція на дуже низькому рівні. Саморегуляція – це те, що має об’єднати всіх представників професії навколо чогось дуже важливого, чого вони усі домовилися дотримуватися. У нас же є великий поділ, адже майже всі ЗМІ належать кільком олігархам. До того ж, як завжди, однією з причин низького рівня саморегуляції є проблема фінансування такої журналістської організації, яке має бути постійним та до якого має бути довіра. За тимчасові гранти неможливо повноцінно розвинути систему саморегуляції. Краще, щоб відповідальність за існування такого органу взяли на себе самі ЗМІ і журналісти. Ключові органи, відповідальні нині за саморегуляцію, – Комісія з журналістської етики як громадська організація та неформалізована Незалежна медійна рада”, – пояснила Світлана Остапа.

  1. Високий рівень популізму серед політиків, який несе загрозу дієздатності української влади
  2. Потреба протидіяти фейкам та дезінформації, зокрема напередодні виборів

Маніпуляції та дезінформація – дуже потужна зброя під час виборів. Я дуже сподіваюся, що законопроект щодо протидії фейкам буде ухвалено у Франції. Коли це станеться, можна пробувати його адаптувати до українського законодавства й імплементувати саме в тих межах, які собі дозволдить французький Сенат. Але також важливо, щоб цем законом в Україні не могли б зманіпулювати можновладці в своїх інтересах. Тобто в нас він має з’явитися в такому вигляді, щоб не обмежувати свободу слова всередині країни, але дозволити протистояти втручанню із зовні”, – підсумувала Тетяна Попова.

Новий моніторинг від “Інтернет-свободи”

Впродовж 2017-2018 років у фокусі “Інтернет-свободи” перебували, серед інших, інциденти й порушення свободи інтернету, такі як тиск, арешти, затримання блогерів, активістів, журналістів, користувачів, а також тиск на IT-компанії, інтернет-провайдерів, компанії, що працюють з відкритими даними, криптовалютами тощо. Комунікація цих інцидентів між медіа-спільнотою та правоохоронними органами відіграє визначальну роль в процесі їхнього дослідження й розумінні перспектив. Команда проекту “Інтернет-свобода” здійснила моніторинг комунікації ТОП-інцидентів в сфері комунікації, опитала експертів та підсумувала ключові проблеми та виклики в сфері комунікації між медіа- та інтернет-спільнотою, з одного боку, та державними органами, з іншого. 

елемент моніторингу

ЧИТАТИ МОНІТОРИНГ КОМУНІКАЦІЇ ІНЦИДЕНТІВ В СФЕРІ ІНТЕРНЕТ-СВОБОДИ

Проект “Інтернет-свобода” у серпні 2017 року оприлюднив рекомендції з інформаційної безпекиРекомендації створені на основі робочих зустрічей за участю МОУ, СБУ, МІП, представників медіаспільноти, міжнародних організацій, ІT-спільноти в ГО “Інтерньюз-України”, а також експертних дискусій щодо свободи інтернету, що були проведені в шести містах України в першій половині 2017 року.

Частина рекомендацій стосується комунікації між журналістами та представниками органів державної влади (Служби безпеки України (СБУ), Міністерства оборони (МОУ) та Міністерства інформаційної політики (МІП)).  Спільними зусиллями команди проекту “Інтернет-свобода” та “експертів з інформаційної безпеки було вироблено десять порад: сім порад від медіа-спільноти та журналістів й три поради від інтернет-користувачів.

Нині команда проекту “Інтернет-свобода” проаналізувала комунікації топ-інцидентів в сфері інтернет-свободи та виокремила ключові принципи комунікації з боку державних органів щодо інцидентів в сфері інтернет-свободи. Особливу уваги приділили інформуванню стосовно інцидентів в соціальних мережах, зокрема Facebook, де розгортається один з основних сучасних майданчиків комунікації між мадіа-спільнотою та державними органами. Й підсумувала ключові проблеми й виклики в новому моніторингу.

ЧИТАТИ МОНІТОРИНГ КОМУНІКАЦІЇ ІНЦИДЕНТІВ В СФЕРІ ІНТЕРНЕТ-СВОБОДИ

Завантажити (PDF, 2.43MB)

Нагадаємо, цього місяця ми також підготували моніторинг ключових інцидентів та тенденцій в сфері інтернет-свободи за період з вересня 2017 по квітень 2018 року. Проаналізували статистику затримань користувачів за правопорушення в інтернет-просторі, з’ясували основні тренди й традиційно навели ключові інциденти. Моніторинг – за лінком.

 

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/komunikatsia-mizh-media-spilnotoyu-ta-derzhavnymy-organamy-shchodo-intsydentiv-v-sferi-internet-svobody/" data-title="Чи є зміни? Аналізуємо комунікацію між медіа-спільнотою та державними органами щодо інцидентів в сфері інтернет-свободи">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.