Як захистити права користувачів інтернету? Ключові тези дискусії в Одесі

Сьогодні, 20 квітня 2018 року, команда проекту “Інтернет-свобода” побувала в Одесі з дискусією щодо викликів для користувачів інтернету та їхніх цифрових прав. Обговорили, як захищати персональні дані та які виклики державного регулювання інтернету є найбільш актуальними в Україні. Відеозапис дискусії переглядайте за лінком. Нижче читайте ключові тези дискусії.

На фото спікери: Cергій Петренко, “Термінал 42”, Михайло Штекель, “Радіо Свобода”, Сергій Дібров, громадський активіст, Павло Білоусов, Digital Security School 380, Віталій Мороз, Інтерньюз-Україна, Олександр Остапенко, координатор “Євромайдан Одеса”, модератор дискусії. Місце проведення дискусії  – Impact Hub Odessa

Регулювання інтернету: державі потрібно шукати не лише технологічні, а й соціальні, медійні рішення

Дискусію розпочав Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО “Інтерньюз-Україна” тезою про глобальний тренд регулювання інтернету, який є неуникним, оскільки усім сторонам стала чітко зрозумілою “темна сторона” мережі – можливість використання технологічних платформ задля маніпуляцій, в тому числі під час виборів.

“В сучасних умовах ми не можемо продовжувати жити 2013 роком, коли в Україні інтернет був простором абсолютної свободи”, – сказав Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО “Інтерньюз-Україна”.

Спікери зазначили, що у Верховній Раді України з’являються непоодинокі законопроекти щодо регулювання інтернету. Чому держава прагне втручатися в цю сферу, пояснив Сергій Дібров, громадський активіст.

Сергій Дібров міркує, що регулювання інтернету не є новим процесом в історії людства. Як зазначив експерт, порушення інформаційних кордонів держав почалися від моменту відкриття радіо, коли з’ясувалося, що можна поставити радіостанцію на своїй території й постачати пропагандистські програми на сусідню територію. Й що зупинити цей процес дуже важко, якщо не неможливо. Навів приклад радянських глушилок, які не перебивали комунікацію, вони лиш робили її більш складною.

Із близького в часі вказав заборону російських телевізійних каналів в Україні.

“Хто хоче – дивиться, але це складніше, ніж просто увімкнути телевізор”, – вказав Сергій Дібров.

Експерт вважає, що з інтернетом ситуація є тотожною, адже інтернет в першу чергу – це середовище для передачі даних, яке можна використовувати з різною метою. І тому держава вбачає необхідність вводити регулювання.

“Держава відтак постає перед питанням, чи є сенс витрачати ресурси, щоб регулювати інтернет технічно, законодавчо чи якимись іншими шляхами. Наприклад, створенням власних альтернативних ресурсів, які будуть привабливими великій кількості користувачів й інша сторона буде нікому не цікавою. Як це, до прикладу, робиться з російськими телеканалами в Америці. Вони є, вони працюють, але в них дуже вузька аудиторія і їм виходити на широку американську аудиторію дуже важко.

Але середовище соціальних мереж – так, це зручний майданчик, де можна впливати й на перебіг виборів в тому числі. Тому тут потрібно шукати не лише технічні, а й соціальні, організаційні, медійні рішення. І це є викликами для існування держави, тому держава втручається в цю сферу”.

Обговорюючи “східний” (Росія, Китай, Північна Корея) та західний (ЄС, США) варіанти розвитку відносин держави й інтернету, Михайло Штекель, журналіст “Радіо Свобода”, зазначив, що регулювання інтернету – це не пострадянський синдром. Воно успішно чи не дуже успішно запроваджується в країнах ЄС, які зараз основною підставою для підсилення регулювання вважають поширення російської пропаганди й фейків.

“Будь-яка спроба держави впливати на те, що розвивається більш-менш природним шляхом – це вже є певним обмеженням свободи. Регулювання інтернету – це спроба державних структур збільшити свій вплив ще й на інтернет. Тобто якщо телевізійні компанії, радіокомпанії вже під контролем, держави прагнуть розширити вплив ще й на сферу інтернету, – вважає Михайло Штекель.

#netfreedom Розпочинаємо в Одесі дискусію щодо прав користувачів та регулювання Інтернету

Опубліковано MediaNext Ukraine 20 квітня 2018 р.

Навчати людей: чи ефективно?

Павло Білоусов із Digital Security School 380, зазначив що держава із законами ніколи не дожене швидкість прогресу.

Сьогодні вони щось забороняють, а завтра вийде нова технологія, яка нівелює попередні зусилля. Що я вбачаю ефективним – треба навчати людей, працювати з ними. Коли люди почнуть критично мислити, задаватися питаннями, тоді інформаційне середовище матиме механізми саморегуляції.

Михайло Штекель у відповідь навів приклад історії Антона Тімохіна, програміста, який провів 206 днів у СІЗО через те, що мав схожий нік із іншим програмістом – учасником злочинної кібермережі. Й зазначив, що рівень кібербезпеки багатьох українських відомств перебуває на дуже низькому рівні.

“Для цього, щоб фахово проводити розслідування, необхідно мати фахових людей”, – погодився модератор дискусії Олександр Остапенко.

“Коли співробітники СБУ прийшли з обшуками в офіс “Яндексу” в Одесі, вони вилучили усе майно, в тому числі запакований роутер, який жодного разу не використовували”, – доповнив Сергій Петренко, “Термінал 42”.

Сергій Петренко додав, що держава завжди йде найпростішим шляхом – шляхом заборон й обмежень, й не працюватиме над навчанням людей.

Віталій Мороз, натомість, зазначив, що у державі все ж є люди, які хочуть змінювати систему та навчати громадян.

“Коли в уряд приходять люди, які розуміють технології, такі як, до прикладу, Максим Нефьодов, вони впроваджують зміни. Наприклад, феномен державних реєстрів, вони дали Україні більшу прозорість. Запуск системи “Прозоро” і тендери, які зберігають мільярди гривень. Однак коли держава не розуміє, що вона має впроваджувати кращі технологічні рішення, з’являються негативні прецеденти в регулюванні інтернету, такі як справа Youcontrol”, – зазначив Віталій Мороз.

Сергій Дібров запропонував розрізняти рівні, на яких необхідно навчати цифровій безпеці: рівень держави, бізнесу та звичайних користувачів. Задав запитання: “Чи маємо ми турбуватися про безпеку даних в банку?” Адже там зберігається наша персональна інформація. Й відповів, пропонуючи загальний підхід до безпеки персональних даних користувачів інтернету:

“Ні, оскільки це бізнес, і це справа бізнесу – захистити свої і наші дані. Про дані, які зберігає держава, ми турбуємося, хоча я не бачу принципової різниці. Але що стосується звичайних користувачів, то тут, на мою думку, маємо застосовувати такий самий підхід, як у законі про захист прав споживачів. В загальному випадку споживач нічого не знає, нічого не розуміє і нічого не вміє. І якщо він не те купив, не тим користувався і т.д., то винен в цьому продавець. Тому що продавець має пояснити, як можна і як не можна робити. Це загальний підхід, який дозволяє вирішувати спори і зобов’язує надавачів послуг пояснювати споживачам, які товари вони продають. У випадку звичайних користувачів саме такий підхід має використовуватися. Для державних службовців і працівників банків – інший”.

Також експерти зазначили, що повсякчас з’являються нові можливості захищати свої персональні дані.

“До прикладу, нещодавно браузер Mozilla Firefox випустив спеціальний плагін для Фейсбука (“Facebook Container Extension”), який дозволяє обмежувати інформацію, яку збирає Facebook, навіть якщо ви відвідуєте при цьому будь-які інші сайти”, – зазначив Сергій Петренко.

Учасники-глядачі дискусії зазначили проблему сприйняття інтернету як чогось відмінного від реального життя, несерйозного. Сфери, де ніби-то неможливо порушити закон. Висловили думку, що необхідно навчати цьому із дитячого віку. При цьому важливо розуміти, що сучасні діти виросли із інтернетом від народження, для них інтернет не є чимось набутим, як сучасному поколінню міленіалів.

Завершили дискусію висновком, що важливо вчасно відповідати на нові виклики інтернету, де не лише технологічні компанії й держава є відповідальними, а й звичайні користувачі. Важливо навчати усіх людей, як захищати свої дані й поводитися в інтернеті. Й важливо дискутувати більше про проблеми інтернету.

Захід відбувся в рамках проекту “Захист Інтернет свободи в Україні шляхом залучення ключових учасників” від ГО “Інтерньюз-Україна”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через американську неурядову організацію «Counterpart International, Inc».

Нагадаємо, 22 лютого 2018 року відбулася конференція щодо регулюванння інтернету в Україні. Ключові тези дискусії знаходьте тут (частина 1) та тут (частина 2).

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/jak-zachystyty-prava-korystuvachiv-internety-kliuchovi-tezy-dyskusii-v-odesi/" data-title="Як захистити права користувачів інтернету? Ключові тези дискусії в Одесі">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *