З 1 червня 2026 року сукупний розмір щомісячних бойових виплат військовослужбовця обмежено 460 000 гривень — так зафіксовано в постанові Кабінету Міністрів № 768 і в роз’ясненнях Міністерства оборони. Водночас член добровольчого формування територіальної громади, який не зарахований до складу військової частини, часто не отримує з оборонного бюджету жодної гривні. Саме ця прірва між двома «добровольцями» і дає відповідь на запитання, чи отримують добровольці зарплату.
Я вважаю, що шукати одну суму «для всіх добровольців» — хибний шлях. Слово одне, а правові режими різні: військовослужбовець за контрактом, мобілізований, боєць ДФТГ і цивільний волонтер живуть у різних правилах грошей. Нижче — як це працює в Україні зараз і за яким критерієм варто оцінювати обіцянки «платитимуть» чи «не платитимуть».
Коротке правило редакції таке: гроші з’являються не через ентузіазм, а через статус. Без статусу лишаються компенсації, місцеві разові допомоги й донати.
Доброволець, контрактник і найманець
У побуті «доброволець» — той, хто пішов сам. У праві це щонайменше чотири різні фігури. Військовослужбовець Збройних Сил, Національної гвардії чи Держприкордонслужби — людина в штаті частини: після зарахування шлях вступу (самостійний прихід чи повістка) уже не змінює базових правил грошового забезпечення. Контрактник відрізняється підставою служби: письмовий договір на визначений строк, часто з вибором посади. Мобілізований служить за призовом під час воєнного стану, до рішення про звільнення.
Окремо стоїть доброволець територіальної оборони в ДФТГ. Закон «Про основи національного спротиву» описує його як громадянина (або іноземця з законним перебуванням), зарахованого до формування громади на добровільній основі. Це не штатна посада в ЗСУ. Членство в ДФТГ не звільняє від мобілізації і само по собі не вмикає «армійську зарплату».
Найманець — ще інша категорія, і її не можна ставити в один ряд із контрактником. За Додатковим протоколом I до Женевських конвенцій найманець завербований саме для участі в конфлікті, не є громадянином сторони й не входить до її збройних сил, а головний мотив — особиста вигода. Іноземець, який підписав контракт із ЗСУ, стає військовослужбовцем і комбатантом. Гроші тут не перетворюють людину на найманця: вирішальне — державне визнання в складі сил оборони.
Важливо. Після зарахування до військової частини ярлик «доброволець» на виплатах майже нічого не вирішує. Вирішує наказ командира, посада, зона завдань і кількість днів, підтверджених документами. Без частини й без контракту добровольця територіальної оборони держава фінансує інакше — переважно зброєю, боєприпасами та місцевою підтримкою, а не місячним окладом.
Виплати військовим добровольцям
Якщо людина вже військовослужбовець, цивільне слово «зарплата» тут неточне. Платять грошове забезпечення: посадовий оклад, оклад за званням, надбавки за вислугу й особливості служби, плюс додаткові винагороди. Мінімальна щомісячна виплата для тих, хто не має бойових надбавок, з літа 2026 року стартує від 30 000 гривень: близько 20 000 базово і 10 000 тилової доплати, якщо інших бойових винагород немає.
Бойова частина рахується пропорційно дням. 100 000 гривень на місяць — за безпосередню участь у бойових діях на лінії зіткнення; 50 000 — штабам, які керують підрозділами в районі бойових дій; 30 000 — за бойові чи спеціальні завдання за наказом, навіть не «на нулі». За різними оцінками, з червня 2026 року додано зональні винагороди: 170 000 гривень за завдання до взводного опорного пункту включно і 70 000 — до ротного опорного пункту. За штурмові дії окремо нараховують 20 000 або 40 000 гривень за добу — залежно від того, чи йдеться про повернення своїх позицій, чи про захоплення об’єкта під контролем противника.
Це схоже на лічильник таксі: посадка (базове забезпечення) є завжди, а сума росте з «кілометрами» — днями в конкретній зоні. Аналогія ламається на порозі ДФТГ: там лічильник часто навіть не вмикають, бо людина не в штаті частини.
| Складова | Орієнтовний розмір | Кому нараховують |
|---|---|---|
| Мінімум без бойових надбавок | від 30 000 грн/міс | військовослужбовцям у тилу |
| Участь на лінії зіткнення | 100 000 грн/міс | за дні безпосередніх бойових дій |
| Зональна винагорода | 70 000 або 170 000 грн | за дні в визначеній зоні |
| Штурмові дії | 20 000 або 40 000 грн/доба | за підтверджений характер завдання |
| Стеля бойових виплат | 460 000 грн/міс | сума бойових надбавок, не «все разом» |
| «Контракт 18–24» | 1 000 000 грн частинами | добровольцям 18–24 роки за умов проєкту |
Джерело: Міністерство оборони України, роз’яснення серпня 2026 року; постанова Кабінету Міністрів України № 768 від 12 червня 2026 року.
За різними оцінками, програма «Контракт 18–24», запущена в лютому 2025 року, додає молодим добровольцям одноразову допомогу в 1 мільйон гривень: 200 000 після підписання, 300 000 після підготовки й залучення до завдань, 500 000 після виконання умов контракту. Щомісячне забезпечення при цьому лишається окремим рядком. Колишні добровольчі корпуси на кшталт ДУК, якщо бійці вже в штаті ЗСУ, отримують ті самі правила, що й решта частини, а не «особливий тариф корпусу».
Виняток, який плутає картину: групи протиповітряної оборони в складі ДФТГ. Для учасників експериментального проєкту передбачено додаткову винагороду до 100 000 гривень на місяць пропорційно дням чергування. Це не повний пакет військовослужбовця й не доказ, що «всім добровольцям ТрО платять».
Оплата гуманітарних волонтерів
Цивільний волонтер — не зменшена копія бійця. Закон «Про волонтерську діяльність» прямо називає таку роботу добровільною, соціально спрямованою й безоплатною. Волонтерська допомога — це роботи й послуги без матеріальної вигоди. Фіксована «ставка за зміну» в гуманітарному штабі юридично вже не волонтерство, а трудові або цивільно-правові відносини.
Що закон дозволяє — відшкодування підтверджених витрат: проїзд і багаж, харчування, якщо робота триває понад чотири години, проживання у відрядженні понад вісім годин, зв’язок і пошта, потрібні щеплення та медогляд. Такі суми не є доходом і не оподатковуються як зарплата. Без чеків і договору з організацією «компенсація» легко перетворюється на сіру виплату.
Оплачувані ролі існують поруч, але це вже штат фонду чи проєкту: логіст, координатор, бухгалтер, юрист. Їх утримують гранти, донати в межах кошторису організації, інколи місцевий бюджет. Міжнародні програми інколи дають стипендію на життя — living allowance, — і це теж не класична зарплата волонтера, а покриття побуту на час місії. Публічної державної статистики «середньої зарплати волонтера» в Україні немає; цифри з дошок вакансій змішують штатних працівників фондів із людьми, які пакують гуманітарку після роботи.
Джерела грошей і ролі
Результат залежить від того, хто платить і за що саме. Державний бюджет оборони закриває грошове забезпечення тих, хто в штаті сил оборони. Місцеві бюджети й громади можуть дати ДФТГ форму, пальне, разову допомогу — розмір і регулярність тут різні навіть у сусідніх областях. Міжнародні гранти й донати тримають гуманітарні штаби, евакуацію, майстерні дронів: частина коштів іде на закупівлі, частина — на кілька оплачуваних ставок.
Від розміру винагороди військового добровольця залежать зона, кількість підтверджених днів, посада, звання, вислуга й те, чи є окремий мотиваційний контракт. Для цивільного волонтера «розмір» частіше означає не оклад, а те, чи покриють пальне й нічліг. Подвійний статус виникає, коли людина вдень працює в фонді за трудовим договором, а ввечері возить допомогу як волонтер: платять за перше, друге лишається безоплатним.
Найсильніше заперечення проти цього розмежування звучить так: якщо держава платить тим, хто прийшов сам, зникає моральний сенс добровольництва, а неплатникам стає образливо. Факт інший. Бойові виплати з 2022 року вже стоять на законі й постановах уряду; їх отримують і контрактники, і мобілізовані — вид служби для бойових надбавок значення не має. Образа виникає не з факту оплати війська, а з очікування, що ярлик «доброволець» автоматично відкриє той самий рахунок. Система цього не робить і, судячи з норм 2026 року, не планує робити для всіх ДФТГ і гуманітарних мереж.
Що це означає для України
Для утримання людей на службі держава ставить не мораль, а шкалу: що ближче завдання до лінії зіткнення й що важче його характер, то вища надбавка, зі стелею бойових виплат 460 000 гривень. Це впливає на мотивацію тих, хто вже в строю, і на рішення молоді щодо «Контракту 18–24». На мобілізацію як окрему процедуру це впливає слабше: мобілізований після зарахування входить у ту саму платіжну логіку, що й доброволець-контрактник.
Для громад і тилу ціна інша. Неоплачувані ДФТГ і волонтерські хаби закривають роботу, яку бюджет не бачить як штатну посаду: нічне чергування на даху, сортування партії одягу, рейс із генераторами. Поки ці ролі юридично безоплатні, вони тримаються на донатах і місцевій політичній волі. Коли гроші закінчуються, зникає не «героїзм», а логістика.
Часті запитання
Чи є зарплата в добровольця ТрО без контракту зі ЗСУ?
Якщо йдеться про члена ДФТГ, регулярного грошового забезпечення військовослужбовця немає. Можливі місцева разова допомога, компенсація витрат громадою й окремі проєкти на кшталт груп ППО з пропорційною винагородою. Щоб увійти в систему виплат ЗСУ, потрібне зарахування до військової частини.
Скільки отримує доброволець, який уже в ЗСУ?
Не менше орієнтовних 30 000 гривень на місяць без бойових надбавок. На лінії зіткнення додаються бойові й зональні виплати, нараховані за днями. Максимум бойових надбавок — 460 000 гривень на місяць; базове забезпечення рахується окремо.
Чи можна брати «відсоток з донатів» як волонтер?
Як волонтер — ні: закон вимагає безоплатності самої допомоги. Фонд може платити штатному працівникові зі свого кошторису. Суміш «я волонтер, але мені падає відсоток зі зборів» без трудового оформлення створює податковий і репутаційний ризик.
Чим іноземець у ЗСУ відрізняється від найманця?
Контракт із ЗСУ дає статус військовослужбовця й комбатанта. Найманець за міжнародним правом не входить до збройних сил сторони конфлікту і завербований передусім заради особистої вигоди. Сам факт виплат цього статусу не змінює.
Чи зберігають цивільну зарплату членам ДФТГ?
Якщо обов’язки формування виконуються в робочий час, окремі роз’яснення Держпраці вказують на збереження місця роботи й середнього заробітку як за виконання державного чи громадського обов’язку. Це не виплата від Міноборони і не замінює грошове забезпечення військовослужбовця. Умови варто звіряти з актуальною нормою та кадровим відділом, бо практика роботодавців розходиться.
Практичний критерій простий. Спитайте не «я доброволець?», а «я в штаті сили оборони, у ДФТГ чи в цивільному фонді?». Перший шлях дає грошове забезпечення й бойові надбавки. Другий — зброю, інколи місцеву допомогу, рідко окремий проєкт із пропорційною винагородою. Третій — компенсацію витрат або, якщо ви в штаті, звичайну зарплату працівника організації.
Якщо вам обіцяють «як на фронті», просіть назву частини, тип контракту й те, хто підпише наказ про нарахування. Без цього обіцянка стосується не вас, а іншої правової фігури.
Застереження потрібне пряме: суми в цій колонці — рамки норм літа–осені 2026 року, а не гарантія конкретної квитанції. Нарахування залежить від наказу, підтверджених днів і зміни постанов. Редакція не замінює консультацію ТЦК, фінансиста частини чи юриста фонду.
