Бурлаков Сергій Юрійович — один із тих українських юристів, чия кар’єра втілює справжній перехід від теоретичних досліджень до практичного впливу на правосуддя. Народжений у Луганську 16 листопада 1980 року, він поєднав глибоке знання цивільного права з досвідом адвокатури, викладання та наукової роботи, а згодом став суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та членом Вищої ради правосуддя. Його шлях показує, як особиста наполегливість і фахова майстерність формують сучасне українське право, особливо в сферах інтелектуальної власності та захисту цивільних прав.
Сьогодні Бурлаков Сергій Юрійович активно формує судову практику в спорах про виселення, добросовісність у договорах та дисциплінарні питання суддів. Його публікації та виступи привертають увагу не лише колег, а й широкої громадськості, адже торкаються болючих тем незалежності суддівства в умовах реформ і воєнного часу. Ця стаття розкриває повну картину його біографії, наукових здобутків і внеску в правову систему України, заповнюючи прогалини поверхневих оглядів.
Завдяки поєднанню академічної глибини та практичного досвіду Бурлаков став символом еволюції українського правосуддя: від харківських університетських аудиторій до найвищих судових інстанцій. Його діяльність у Вищій раді правосуддя особливо актуальна сьогодні, коли суспільство вимагає балансу між доброчесністю та ефективністю дисциплінарних механізмів.
Ранні роки та формування особистості юриста
Дитинство Сергія Бурлакова минуло в Луганську, тодішньому Ворошиловграді, де панувала атмосфера промислового міста з сильними традиціями освіти. Саме тут закладалися основи його характеру — поєднання аналітичного мислення та прагнення до справедливості. Народжений у родині, де цінували освіту, він рано зрозумів: право не просто професія, а інструмент захисту людини в складному світі.
Шкільні роки збіглися з перехідним періодом незалежної України. Бурлаков спостерігав, як змінюється законодавство, і вже тоді цікавився, як норми права впливають на повсякденне життя. Ця цікавість привела його до вибору юридичної спеціальності, але з унікальним акцентом — він паралельно вивчав технічні дисципліни, що пізніше допомогло в розумінні інтелектуальної власності в цифрову епоху.
Освіта: подвійний фундамент знань
Освітній шлях Бурлакова Сергій Юрійович — це приклад гармонійного поєднання гуманітарних і технічних наук. З 1997 по 2002 рік він навчався заочно в Національному університеті внутрішніх справ за спеціальністю «Правознавство». Паралельно, з 1998 по 2003 рік, здобував другу вищу освіту в Східноукраїнському національному університеті імені Володимира Даля за спеціальністю «Обладнання електронної промисловості».
Такий подвійний диплом став унікальною перевагою. Технічні знання дозволили глибше розуміти об’єкти інтелектуальної власності — від програмного забезпечення до кінематографічних творів. У 2003–2006 роках він пройшов ад’юнктуру в Харківському національному університеті внутрішніх справ, а в 2009 році захистив дисертацію кандидата юридичних наук на тему «Кінематографічний твір як об’єкт права інтелектуальної власності» у Науково-дослідному інституті приватного права та підприємництва НАПрН України.
У 2014 році йому присвоєно вчене звання доцента кафедри цивільно-правових дисциплін Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Ця освіта не просто формальна — вона сформувала фахівця, здатного аналізувати складні цивільні спори з урахуванням сучасних технологій і культурних реалій.
Наукова кар’єра та внесок у цивільне право
Наукова діяльність Бурлакова Сергій Юрійович почалася ще під час викладання. З 2003 по 2006 рік він працював викладачем у Харківському економіко-правовому університеті, а з 2006-го — на юридичному факультеті Каразінського університету. Його лекції завжди вирізнялися практичною орієнтованістю: студенти не просто запам’ятовували норми, а вчилися застосовувати їх у реальному житті.
З 2010 по 2014 рік Бурлаков обіймав посаду старшого наукового співробітника в Науково-дослідному інституті інтелектуальної власності НАПрН України. Там у співавторстві вийшла монографія «Теоретико-прикладні проблеми кодифікації законодавства у сфері інтелектуальної власності». Ця робота стала важливим внеском у модернізацію українського законодавства про авторські права в епоху цифрових медіа.
Його наукові інтереси охоплюють право інтелектуальної власності, цивільне право, сімейне право, медіа-право та міжнародне приватне право. Публікації на кшталт «Доброчесність судді: між правом і мораллю» чи «Чи допустимо використання таємних відомостей у дисциплінарному провадженні щодо судді?» демонструють глибоке розуміння етичних дилем сучасного суддівства. Бурлаков належить до харківської цивілістичної школи — традиції, яка славиться балансом теорії та практики.
Шлях до суддівської мантіі: від адвоката до Верховного Суду
Практична кар’єра розпочалася в юридичних фірмах «Право» та «Баярд», де Бурлаков Сергій Юрійович здобув досвід адвокатської діяльності. З 2007 року він був адвокатом, а згодом радником голови правління Концерну «АВЕК і Ко» (2017–2019). Цей період навчив його бачити право не лише з університетської кафедри, а й з позиції бізнесу та клієнта.
У 2019 році Указом Президента № 195/2019 Бурлакова призначено суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду. Він проходить кваліфікаційне оцінювання та потрапляє до Другої судової палати. Тут його досвід у цивільних справах став у пригоді: Бурлаков розглядає справи про виселення, спадкування, добросовісність у договорах. Його презентації на семінарах, наприклад, «Особливості розгляду справ про виселення», допомагають колегам і практикуючим юристам розібратися в нюансах.
У 2021–2023 роках він був членом Ради суддів України, а 12 січня 2023 року ХІХ позачерговим з’їздом суддів України обраний членом Вищої ради правосуддя. Сьогодні Бурлаков — член Другої Дисциплінарної палати ВРП, де розглядає скарги на суддів. Його позиція щодо використання негласних слідчих дій у дисциплінарних провадженнях викликає дискусії: він вважає, що надмірне застосування таких методів загрожує праву на приватність.
Діяльність у Вищій раді правосуддя: виклики та досягнення
Роль члена ВРП вимагає не лише юридичної майстерності, а й політичної зрілості. Бурлаков Сергій Юрійович розглянув сотні дисциплінарних скарг, але відкриває провадження лише в обґрунтованих випадках. Критики, зокрема фундація DEJURE, зауважують низький відсоток позитивних рішень про притягнення до відповідальності. Однак прихильники бачать у цьому захист суддівської незалежності в умовах тиску.
Він бере участь у міжнародних заходах: у 2020–2021 роках представляв Україну на засіданнях Економічного комітету ООН з питань доступу до правосуддя та Орхуської конвенції. У 2026 році взяв участь в експертній зустрічі Антикорупційної цільової групи G7. Ці візити підкреслюють його внесок у гармонізацію українського права з європейськими стандартами.
Декларації та питання доброчесності: факти без емоцій
Як і кожен високопосадовець, Бурлаков регулярно подає декларації НАЗК. Дані за 2017–2018 роки (до суддівської кар’єри) привернули увагу фундації DEJURE: незавершене будівництво частково за кошти дружини та матері, автомобіль дружини вартістю понад 726 тисяч гривень. Джерела доходів дружини від оренди не були повністю розкриті в одній із декларацій. Суддя пояснює це сімейними обставинами, а офіційні перевірки не виявили порушень.
Актуальні декларації 2024–2026 років підтверджують стабільні доходи від суддівської зарплати та наукової діяльності. Майно включає квартиру в Києві та інше нерухоме майно. Ці дані доступні на порталах YouControl та публічних реєстрах НАЗК і свідчать про прозорість.
| Етап кар’єри | Період | Ключові досягнення |
|---|---|---|
| Адвокатська практика | 2007–2019 | Робота в фірмах «Право», «Баярд», радник концерну «АВЕК і Ко» |
| Наукова діяльність | 2009–донині | Захист дисертації, монографія, доцентство в Каразінському університеті |
| Суддя Верховного Суду | З 2019 | Касаційний цивільний суд, Друга палата |
| Член ВРП | З 2023 | Друга Дисциплінарна палата, участь у G7 |
Джерела даних: Вікіпедія, офіційний сайт Каразінського університету, фундація DEJURE.
Публікації та публічні виступи: голос у правовому дискурсі
Бурлаков не лише судить — він пише та говорить. Його статті в фахових виданнях аналізують, чи завжди порушення етики тягне дисциплінарну відповідальність, і чому принцип добросовісності є ключовим у цивільних спорах. Лекції про виселення та спадкування допомагають адвокатам і громадянам орієнтуватися в судовій практиці.
У 2025 році він опублікував матеріал про зростання використання негласних слідчих дій у дисциплінарних справах ВРП. Бурлаков підкреслює: такі методи мають бути винятком, щоб не порушувати конституційні права суддів. Ця позиція відображає його глибоке переконання в балансі між контролем і свободою.
Сім’я та особисте життя
Бурлаков Сергій Юрійович одружений з Аллою Олександрівною Бурлаковою. Подружжя виховує доньку (2009 р. н.) та сина (2015 р. н.). Родина живе в Києві. Попри публічність посади, Бурлаков тримає особисте життя поза медійним простором, акцентуючи увагу на професійних досягненнях.
Вплив на сучасне українське правосуддя
Діяльність Бурлакова впливає на тисячі справ щороку. Його підхід до цивільних спорів — це поєднання строгого дотримання закону з людським розумінням контексту. У часи реформ і викликів воєнного стану він відстоює незалежність суддів, водночас підтримуючи антикорупційні ініціативи.
Для початківців-юристів його кар’єра — натхнення: від луганських коренів до вершин судової влади. Для досвідчених колег — приклад етичного балансу. Бурлаков продовжує розвиватися, беручи участь у робочих групах і міжнародних форумах, і його внесок у правову систему України лише набирає обертів.
Leave a Reply