Затримання блогерів, шатдаун, сайти-підробки. Як уряди використовують інтернет-технології проти активістів в Україні та Білорусі
10 лютого 2021
10.02.2021

Facebook, Twitter, Telegram, YouTube дозволяють протестувальникам більш ефективно організовувати рухи спротиву з гаслами демократичних перетворень. Проте інтернет-технологіями користуються також й уряди, аби переслідувати активістів та “гасити” протести. Як саме — розповідає Інтернет Свобода на основі нещодавно опублікованого дослідження про роль інтернет-технологій під час популярних протестів в Україні та Білорусі.

Протести не на порожньому місці

Протестам в Україні та Білорусі сприяв збіг економічних та політичних обставин і настроїв населення в умовах розвитку інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ). Українське суспільство в 2013 році не погоджувалось з політикою уряду експрезидента Віктора Януковича, зокрема, щодо відміни політики зближення України з ЄС, тоді ж як білоруське — з авторитарними методами правління нелегітимного президента Олександра Лукашенка в часи пандемії та під час передвиборчої кампанії, що, зрештою, виявилося у фальсифікації виборів в серпні 2020 року..

Протестувальники в Україні та Білорусі «увійшли» в протести за різних стартових умов щодо використання ІКТ. У листопаді 2013 року український інтернет розвивався у переважно вільному середовищі з незначними втручаннями з боку держави. У Білорусі ж 2020 року ситуація щодо функціонування інтернету була кардинально протилежною – інтернет в країні був повністю під контролем держави.

Всеохопний контроль трафіку

Два державні монополісти — «Белтелеком» і Національний центр обміну трафіком (НЦОТ) — впродовж років були здатні в будь-який момент закрити доступ до інтернету в Білорусі.

У червні та липні 2020 року, напередодні виборів, білоруський уряд тестував масове відключення інтернету (шатдаун) з використанням технології DPI (Deep Packet Inspection). Також влада в день виборів використала технологію підміни доменного імені (DNS-спуфінг) сайту «Голос», куди спостерігачі надсилали дані з результатами голосування на виборчих дільницях.

Скріншот з дослідження «Роль інтернет-технологій у розвитку продемократичних рухів. Кейси протестів в Україні 2013-2014 та Білорусі 2020»

Цифрові репресії у Білорусі

День виборів у Білорусі 9 серпня 2020 року розпочався з каскадного відключення інтернету. О 7:30 ранку перестав працювати YouTube, згодом користувачі не мали змоги завантажити зовнішні платформи, включно з Facebook, Twitter, Telegram, Amazon, а далі й новинні сайти. Шатдаун тривав наступні три дні — до ранку 12 серпня.

До цього, у червні та липні, заарештували низку політичних блогерів, зокрема Сергія Тіхановського, Ігоря Лосика, Сергія Петрухіна, Олександра Кабанова та інших. Ці затримання стали першими кроками у розгортанні цифрових репресій у Білорусі.

Контроль за інфраструктурою інтернету показує можливості держави використовувати технології з метою репресій. У 2020 році білоруський уряд найчастіше вдавався до таких підходів використання ІКТ проти протестувальників:

  • відключення інтернету на час організації великих протестних акцій, блокування доступу до конкретних сайтів та платформ;
  • відстеження та арешти модераторів локальних чатів у Telegram з подальшою “крадіжкою” протестних чатів;
  • заведення кримінальних справ проти адміністраторів великих каналів, як-то НЕХТА, утримання під арештом політичних блогерів;
  • відстеження протестної активності протестувальників через соцмережі з метою подальшого затримання й арештів протестувальників;
  • публікація дезінформації та компромату щодо учасників протестів через інструменти ІКТ, зокрема провладні Telegram-канали;
  • просування провладних наративів через соцмережі та інші інструменти інтернету;
  • використання банківської системи для блокування рахунків протестувальників, які отримали фінансову допомогу від фондів солідарності, як-то by_help.

SMS-повідомлення з погрозами під час Євромайдану в Україні

Під час протестів в Україні у 2013-2014 рр. рівень розуміння технологій з боку уряду був недостатнім аби використовувати їх ефективно проти протестувальників. Для протидії протестам, уряд Януковича покладався переважно на вплив телебачення у формуванні громадської думки. Разом тим, технології дозволяли уряду робити спроби аби перешкоджати розгортанню протесту. Зокрема, правоохоронці контролювали роботу мобільних операторів і могли вимикати сигнал станцій біля локацій протесту – протестувальники не могли використовувати мобільний зв'язок для комунікації. Правоохоронці також використовували можливості мобільного зв'язку для відстеження місцезнаходження активістів за номерами телефонів — активістам надходили SMS-повідомлення з погрозами. Через відстеження геолокації відомий випадок викрадення активістів з лікарні, як було у випадку з Ігорем Луценком і Юрієм Вербицьким. На Євромайдані також були поодинокі спроби зламу персональних акаунтів та поштових скриньок активістів, однак це не набуло масового характеру.

Атаки на «Українську правду»

Влітку 2013 року почалися атаки на онлайн-видання «Українська правда». Видання спеціалізувалось на журналістських розслідуваннях щодо корупції серед представників уряду Януковича, як-то контракти на постачання «вишок Бойка» в нафтогазовій промисловості. Невідомі запустили два фальшиві сайти, що візуально нагадували «УП» й вводили в оману читачів. Сайт «Українська кривда», зареєстрований у Росії, скопіював дизайн «УП», публікуючи статті проти опозиції та незалежних медіа. Другий сайт-підробка викрав бренд «Українська правда» та зареєстрував доменне ім'я ukrpravda.ua. Тільки в березні 2014 року обидва фальшиві сайти деактивували.

Вплив урядів не є визначальним для придушення протестів

У 2020 році авторитарні уряди мають у своєму розпорядженні широкий арсенал цифрових інструментів, як це видно на прикладі Білорусі. Протестна діяльність, зорієнтована на максимальне використання інтернет-технологій, є вразливою до таких втручань. У критичний момент, як у день голосування чи важливої демонстрації, відносно легко вивести з ладу ланцюги комунікації і сповільнити або придушити протестну діяльність.

Проте як і в Україні у 2013–14 роках під час білоруських протестів вертикальні структури держави все ж не можуть ефективно протистояти новим форматам горизонтального децентралізованого протесту навіть попри наявність певного досвіду та контролю за інфраструктурою інтернет-технологій.

Стаття підготовлена на основі дослідження ГО «Інтерньюз-Україна» «Роль інтернет-технологій у розвитку продемократичних рухів. Кейси протестів в Україні 2013-2014 та Білорусі 2020». З повним текстом дослідження можна ознайомитися за посиланням: https://bit.ly/researchUA5