15 грудня на розгляд Верховної Ради внесли законопроєкт №6430 «Про Державний інформаційний концерн телебачення і радіомовлення України». Медіаексперти вважають, що його ухвалення може серйозно загрожувати свободі слова та демократії в Україні. Розбираємось, що пропонує законодавча ініціатива та чим вона може бути небезпечна.

Як створення законопроєкту №6430 пояснюють урядовці та яку структуру пропонують

Про наміри розробити законопроєкт щодо відновлення інституту державного телевізійного і радіомовлення 30 листопада написав його автор Олег Дунда, народний депутат від фракції «Слуга народу», на своїй сторінці у Facebook, повідомляє Центр прав людини ZMINA.

На переконання парламентаря, Україна має відновити інститут державного телевізійного і радіомовлення, щоб «мати можливість протистояти в інформаційній війні з Росією». У пояснювальній записці також наголошується, що аналіз вітчизняного законодавства в інформаційній сфері та питаннях медіа і ЗМІ «доводить, що наразі в Україні майже відсутній якісний національний контент, а митці, які готові створювати цей контент, залишені майже повністю поза увагою».

Згідно з документом, Державний інформаційний концерн телебачення і радіомовлення хочуть створити у формі акціонерного товариства, 100% акцій якого належить державі, а структуру підпорядкована Кабінету Міністрів.

Запропонований законопроєкт нібито має закріпити механізм, який «дає можливість створення якісного національного контенту, формування інформаційного поля держави відповідно до напрямку сучасного розвитку і безпекового пріоритету за принципом “національне — в кожну домівку”».

На базі концерну пропонують створити Науково-експертну раду, яка формуватиме вимоги до національного контенту. До її складу, згідно з пропозицією, входитимуть заслужені діячі культури й мистецтва України.

Фінансувати концерн пропонують з таких джерел:

• продажу створеного відповідно до технічних завдань телерадіоконтенту, плати за користування авторськими та суміжними правами;
• коштом державного і місцевих бюджетів;
• орендної плати за користування технічним та студійним обладнанням концерну;
• інших надходжень, не заборонених законодавством.

Статут концерну має затвердити уряд. Текст та супровідні документи проєкту доступні на сайті парламенту; станом на сьогодні його статус — «Опрацьовується в комітетах».

Незалежні експерти проти

У коментарі для Центру прав людини ZMINA медіаюрист Інституту масової інформації Алі Сафаров пояснив, що законопроєкт №6430 містить суттєві загрози свободі слова в Україні.

«Створення концерну, який об’єднує функції державного органу (Держкіно) та засобів масової інформації, до того ж вимагає для всіх ЗМІ виділити 25% ефірного часу лише під свою продукцію, має ознаки цензури, знищення свободи діяльності засобів масової інформації», — сказав Алі Сафаров.

На його думку, цей законопроєкт становить великі корупційні ризики, адже комісія, сформована концерном, вирішуватиме, що саме створює і поширює концерн і що саме розповсюджуватиметься на приватних каналах, зокрема: все це відбуватиметься за гроші державного бюджету.

Водночас юрист зазначив, що законопроєкт неякісно складений, тому можливо, що документ не пройде узгодження в комітетах і не буде ухвалений Верховною Радою.

«Однак закидування самої такої ідеї можна вважати провокацією і перевіркою суспільства на готовність до впровадження цензури та державної пропаганди», — наголосив Алі Сафаров.

Заява громадських організацій щодо відкликання пропозиції створення органу

Громадські організації у сфері медіа та захисту свободи слова виступили проти ініціативи нардепа Олега Дунди щодо створення Державного інформаційного концерну телебачення і радіомовлення. Вони закликали його відкликати відповідний законопроєкт №6430.

У заяві ГО наголошується на тому, що створення концерну у формі акціонерного товариства порушує чинне законодавство, оскільки концерн — це окрема організаційно-правова форма, під ним визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, але не акціонерне товариство, до якого входять органи влади.

Активісти та експерти заявили, що законопроєкт авторства Дунди пропонує ліквідувати суспільне мовлення, іномовлення й натомість створити структуру, подібну до тієї, що існувала до весни 1991 року — Держтелерадіо УРСР, де «діяли підрозділи мовлення і вироблення контенту, а також цензури».

Водночас, на думку громадських діячів, документ нав’язує приватним телерадіоорганізаціям обов’язкове розміщення не менш ніж 25% національного контенту, створеного відповідно до техзавдання Науково-експертної ради Державного інформаційного концерну. Це є порушенням редакційної свободи та вільної конкуренції, йдеться в заяві.

«Така законодавча ініціатива є імітацією розв’язання проблем, що існують у національному медійному просторі, як-от позиціонування іномовлення, збільшення підтримки та покращення якості кіно, що виробляється за державної підтримки. А головне, є прямим намаганням позбавити громадян України незалежного суспільного мовлення, на створення якого було витрачено чимало часу і зусиль», — наголошується в заяві.

Повний текст заяви можна прочитати за посиланням.

Раніше ми розповідали про ризики та переваги законопроєкту №5628 «Про захист персональних даних».