Щодня користувачі взаємодіють із десятками сайтів — від новинних до маркетплейсів. Останні часто пропонують вам зареєструватися, щоб отримати ваш номер телефону чи імейл. Цей процес регулює політика конфіденційності — правила взаємодії між клієнтом і компанією. Розповідаємо, як політика конфіденційності визначає наші права на захист персональних даних.

Американські дослідники опитали понад 4000 американців і зʼясували, скільки з них проглядають політики конфіденційності сайту, відвідуючи його. Лише 9% респондентів зазначили, що відкривають «політику конфіденційності» перед натисканням галочки «погоджуюсь» і прийняттям умов сайту.

Що варто знати про політику конфіденційності? Учні часто йдуть на хитрощі, щоб не читати твір повністю: шукають його короткий виклад в онлайні й так «ловлять» головну ідею тексту.

«Політики конфіденційності» варто сприймати як літературний твір – ймовірно більшість би воліли прочитати їхній короткий виклад. Хоча в майбутньому внаслідок євроінтеграції ці політики мають спроститися, нині вони дуже складні та задовгі.

Політика конфіденційності — це умови, на які погоджуються користувачі вебресурсу. Зазвичай у цьому документі вказують, які персональні дані сайт збирає, як захищає та використовує.

Про які персональні дані йдеться? Насамперед це та інформація, яку ви вказуєте під час реєстрації на сайті — прізвище, імʼя та по батькові, дата народження, номер телефону, особиста пошта. Окрім того, сайти можуть зчитувати інформацію щодо вашої геолокації, активності на ресурсі, пароль і реквізити банківських карток, якщо ви їх використовуєте для фінансових операцій, як-то покупок.

Сторонній несанкціонований доступ до персональних даних може завдати відчутного головного болю у вигляді вкрадених коштів і не тільки. Тому власники багатьох сайтів намагаються захистити дані своїх клієнтів.

Як захищають персональні дані?

В українському законодавстві зазначено, що компанія не може збирати дані користувачів, поки не отримає їхньої згоди. При цьому деякі сайти просто дають посилання на політику конфіденційності й коротко зазначають, що, якщо ви заходите і продовжуєте ними користуватися, ви автоматично погоджуєтеся на обробку ваших даних. Насправді згода передбачає наявність на сайті спеціальної галочки, яку ви маєте відмітити вручну – «Ознайомлений із політиками конфіденційності та погоджуюсь із її умовами». Якщо на сайтах, особливо тих, де користувачі мають зареєструватися, не видно «Політики конфіденційності», їх варто оминати.

У «Політиці конфіденційності» власники часто описують, кому сайт може передавати ваші персональні дані (соцмережам, правоохоронцям або платіжним системам) й уточнюють, які сторонні сервіси мають доступ до ваших даних. Відповідно до закону власники сайтів мають проінформувати про це, коли збирають персональні дані. Хто цього не робить — порушує закон.

Досліджуйте політику конфіденційності ресурсу, яким користуєтеся, щоб знати, чи він передає ваші дані іншим.

Який вигляд має «хороша» політика конфіденційності сайту?

Якщо власники сайту дотримуються вимог Закону України про захист персональних даних, у своїй політиці конфіденційності вони обовʼязково вказують:

• хто володіє персональними даними користувачів сайту;
• склад і зміст зібраних персональних даних;
• права користувачів, визначені цим законом;
• мету збору персональних даних;
• кому передаються персональні дані користувачів.

Стаття написана у межах проєкту «Актуалізація конфіденційності у цифровій сфері в Україні» (Індекс захисту персональних даних 2022), що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна», за підтримки Aba Roli».