Запроваджена в Україні система блокування інтернет-ресурсів не лише може стати проявом інтернет-цензури в найгіршому вигляді, але й перетворитись на елемент переслідування користувачів, які відвідують визнані державою забороненими веб-сайти.

Як та чому в Україні вирішили обмежувати доступ до сайтів

Напередодні Інтернет-асоціація Україні повідомила про створення централізованої системи автоматичного блокування інтернет-ресурсів. Це буде здійснено в результаті виконання розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій при Держспецзв’язку №67/850 «Про впровадження системи фільтрації фішингових доменів».

Згідно з цим розпорядженням, до 2 березня українські інтернет-провайдери мусять встановити систему блокування доступу до вебресурсів. Ця система кожні 15 хвилин автоматично завантажуватиме на сервер провайдера перелік інтернет-адрес для автоматичного блокування (так званий стоп-лист).

Інтернет-асоціація України пояснила складнощі, які можуть виникнути при імплементації цього розпорядження. В першу чергу, ця ініціатива передбачає блокування доступу до інтернет-сайтів без рішення суду. За даними ІнАУ, ця система створює механізм автоматичного блокування доступу користувачів до багатьох ресурсів, що може стати серйозною загрозою для України в разі отримання ворогом доступу до цього механізму.

Реакція професійної спільноти

ІнАУ вже двічі зверталася до державних інституцій з проханням скасувати розпорядження Національного центру оперативно-технічного управління мережами телекомунікацій при Держспецзв’язку, оскільки воно суперечить чинному законодавству України та шкодить національним інтересам.

На додачу Інтернет-асоціація України звернулася до президента України, секретаря Ради національної безпеки і оборони Олексія Данілова, голови Служби безпеки України Василя Малюка, начальника Генерального штабу Збройних сил України Сергія Шапталі та начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони Кирила Буданова.

У своєму листі ІнАУ закликає призупинити дію цього рішення. Не дивлячись на те, що звернення були надіслані неодноразово й задовго до дати 2 березня – дня запровадження цієї системи – із сьогоднішнього дня воно вступило в силу. Хоча ІнАУ закликала терміново скасувати це розпорядження або призупинити його виконання до фахової оцінки можливих загроз за участю професійних представників електронної комунікації.

Організація також наголошує на існуванні альтернативних механізмів протидії фішингу із зовсім іншим рівнем ризику, які уже пройшли перевірку часом у цивілізованих країнах.

Чому це проблема

Рішення Національного центру ніби-то направлене на захист українських користувачів від фішингових (підробних) посилань. Хоча насправді запроваджений державним регулятором механізм є першим кроком до встановлення в Україні потужної інтернет-цензури.

Найголовніша проблема цієї ініціативи полягає в тому, що звичайна державна установа отримала повноваження блокувати доступ до інтернет-сайтів без рішення суду. Наслідком цього може бути встановлення цензури в інтернеті, оскільки до переліку ресурсів, що підлягають блокуванню, можуть бути додані адреси онлайн-ЗМІ. Враховуючи те, що перелік заборонених сайтів формує державний орган, нічого не заважатиме йому додати в нього медіа, які дозволяють собі критичний погляд на роботу влади або веб-проектів журналістів розслідувачів, діяльність яких ніколи не подобатиметься офіційній владі.

Винний через історію інтернет-переглядів

У розпорядженні Національного центру містить іще один дуже важливий момент, який є прямим порушенням цифрових прав громадян України й перетворює – якщо не на злочинців, то на винних людей тих, хто захоче відвідати сайти, визнані державною структурою забороненими.

У розпорядженні сказано, що інформація про користувача, який спробував зайти на "заборонені" ресурси, фіксується автоматично і передається до відповідних державних органів. При цьому незрозуміло й невідомо, для яких цілей та як будуть зберігатись дані користувачів, які намагалися отримати доступ до заблокованих сайтів, такі як їх IP-адреса, час та дата переходу. Та найголовніше – навіщо державним органам ця інформація, особливо якщо врахувати, що до заборонених можуть потрапити не лише фішингові сайти, але й будь-які, в тому числі сайти медіа.

Враховуючи не дуже низький рівень цифрової грамотності, спробувати заходити на заборонені сайти можуть випадкові люди-жертви кіберзлочинців, які отримали фішингове посилання із метою крадіжки даних чи грошей. Такими самими жертвами нового розпорядження можуть стати ІТ-фахівці, які створюють інструменти протидії цим небезпечним сайтам і власне для цього в рамках своєї роботи тестують переходи на них. За умови потрапляння у стоп-ліст російських пропагандистських ресурсів розпорядження робить винними у його невиконанні всіх журналістів та вчених, студентів й дослідників, які займаються вивченням роботи російської пропагандистської машини.

Російський слід

Подібні спроби блокування онлайн-ресурсів понад 10 років реалізує Росія. Причому дії по обмеженню інтернету в цій країні посилювалися з кожним роком. Блокування окремих сайтів трансформувалось у обмеження роботи найбільших соціальних платформ компанії Meta, тюремні терміни за «вподобайки» та існування спеціального обладнання (СОРМ), яке фіксує всю активність російських інтернет-користувачів.

Запроваджена система блокування сайтів українським державним регулятором є копією найгірших російських практик обмеження свобод та прав користувачів українського інтернету. А це є недопустимим навіть під час війни.