15 травня 2020 року спливає трирічний термін санкцій проти низки російських компаній, серед яких Mail.ru, соціальні мережі Вконтакте та Однокласники, а також виробники антивірусного програмного забезпечення Касперський та Dr. Web. За тиждень до завершення дії указу невідомо, чи продовжить українська влада блокування російських веб-ресурсів. Востаннє президент України Володимир Зеленський коментував це питання ще рік тому — напередодні дня голосування в другому турі президентських виборів.

Мовчанку глава держави зберігає і досі. Наприкінці квітня 2020 року голова СБУ Іван Баканов запропонував Раді національної безпеки та оборони продовжити санкції ще на три роки, оскільки на його думку “будь-який російський поштовий сервіс чи антивірус можуть використовувати на шкоду Україні, тому треба мінімізувати ризики”. За продовження блокування виступає і комітет з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради.

“Інтернет свобода” запитала у експертів, чи слід продовжувати блокування російських веб-ресурсів та наскільки ефективною була трирічна заборона.

Чи слід продовжити блокування російських веб-ресурсів

Більшість експертів, з якими поспілкувалася “Інтернет свобода”, загалом підтримує продовження блокування російських веб-сайтів.

Ігор Розкладай, головний експерт з медійного права Центру демократії та верховенства права вважає, що в українському суспільстві має бути презумпція російського інформаційного середовища як токсичного, допоки не доведено протилежного.

“Треба продовжувати. Бо в авторитарній державі наївно сподіватися на наявність чогось дійсно незалежного. Більш того Росія не подолала свої постімперські синдроми, а навпаки продовжує їх підживлювати і розкручувати”, — вважає експерт ЦЕДЕМу.

З думкою про токсичність інформаційного середовища РФ та використання вебресурсів, як засобу впливу, погоджується і медіаюристка Антоніна Черевко.

“Думаю, що блокування необхідно продовжити, — каже вона. — Адже російські вебресурси продовжують використовуватися РФ у контексті ведення війни з Україною, і створюють цілий ряд ризиків для користувачів з України, включно з ментальним впливом і зловживанням персональними даними”.

Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров теж каже про необхідність санкцій, оскільки на шкідливих інформаційних ресурсах розповсюджується інформація, спрямована на підрив України. Юрист зазначає, що обмеження російських веб-ресурсів відповідає випадкам, передбаченим частиною другою статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

“Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду", — йдеться у Конвенції.

В той же час Оксана Приходько, директорка ГО «Європейська медіа-платформа» послідовно виступає проти будь-яких блокувань, пояснюючи, що технічне блокування є небезпечним з точки зору нормального функціонування всесвітньої мережі та часто неефективним. Експертка наводить приклад спроб блокувати месенджер Telegram у Росії.

“Маю зазначити, що ми повністю підтримуємо намагання української влади (і не тільки влади) обмежити користування українцями російських (не обов'язково російськомовних) ресурсів, як традиційних медіа, так і пошукових ресурсів (Яндекс), і, особливо, соціальних мереж. Проте ці намагання мають бути не пустопорожніми, а обгрунтованими, легітимними, дієвими”, — зазначає Приходько.

Керівниця юридичного відділу ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська теж вважає, що Україна має право обмежувати поширення інформації через російські веб-ресурси.

“В умовах триваючої війни на Сході України та системних порушень прав людини, які вчиняються Росією в окупованому Криму, Україна безумовно має право обмежувати поширення інформації, яка загрожує національній безпеці і ретранслюється російськими ресурсами”, — наголошує юристка ГО «Лабораторія цифрової безпеки», але підкреслює, що процедура такого блокування потребує суттєвого перегляду.

Коментуючи блокування російських веб-сайтів, Віталій Мороз, керівник програм нових медіа ГО “Інтерньюз-Україна” наголошує, що “у Зеленського, або не знають, як, або ж не хочуть протидіяти російській інформаційній агресії”.

“Нових помітних кроків не було зроблено. Найлегше, що залишалося – виступити за продовження блокування російських сайтів, як це зробив голова СБУ Баканов. Більш складний і логічний шлях – унормувати протидію інформаційним впливам в законодавстві, однак, видається, вся увага уряду сконцентрована на відміні реформ”, — заявив експерт.

Механізм блокування російських сайтів

Попри підтримку блокування російських веб-ресурсів для захисту інформаційного простору в країні, більшість експертів критикують існуючий механізм заборони.

“Щоб обмеження мали кращий вигляд у світлі міжнародного права, вони мають бути передбачені законом, а їх необхідність належним чином пояснена,— переконана медіаюристка Антоніна Черевко. — Має бути зрозуміло, що такий захід впливу пропорційний його меті. Це, зрештою, не так вже і важко обгрунтувати, враховуючи усі ризики, наявні зловживання з боку РФ у інформаційній сфері, а також вельми незначну цінність їхніх онлайн-джерел з точки зору суспільного інтересу”.

Експерт Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай зазначає, нинішній шлях заборони не є ідеальним.

“Особливо при поганій комунікації легітимних цілей, які стосуються не лише національної безпеки, але і захисту персональних даних та піратства, які були зовсім не прокомуніковані під час введення санкцій. Очевидно є два шляхи блокування. Перший — суд, другий — прийняття відповідного закону і відступ від конвенційних зобов'язань щодо країни агресора”, — вважає Розкладай.

У “Лабораторії цифрової безпеки” впевнені, що ключова небезпека існуючої моделі блокування у тому, що вона абсолютно позбавлена юридичної визначеності. Тому до “санкційного” списку можуть потрапляти не лише російські сайти, які поширюють незаконний контент, але у будь-який момент можуть включати і українські новинні сайти та ресурси. І навіть, якщо суд згодом визнає обмеження доступу до українського сайту незаконним, редакція втратить частину аудиторії та рекламодавців, за час оскарження.

“Механізм блокування потребує законодавчих змін. Зокрема, у законі мають бути чітко визначені критерії, що є підставою для обмеження доступу до того чи іншого веб-ресурсу. Рішення про блокування має приймати суд, оцінюючи відповідність таким критеріям, за зверненням СБУ, РНБО, чи, можливо, також за зверненням Нацради з питань телебачення і радіомовлення, яка незабаром може отримати повноваження з контролю і нагляду у сфері онлайн-медіа. Закон може передбачати особливості такого провадження, зокрема скорочені строки розгляду, для забезпечення оперативності реагування”, — наголошує керівниця юридичного відділу ГО «Лабораторія цифрової безпеки» Віта Володовська.

Про необхідність внесення до змін до законодавства говорить і юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров. На його думку, необхідно терміново привести процедуру блокування у відповідність до Конвенції.

“Для цього необхідно внести зміни до законодавства України, прописавши можливість і механізм блокування сайтів в законодавстві “Про санкції” і в законодавстві “Про інформацію” з чіткими критеріями: хто саме визначає, які сайти треба блокувати, який механізм блокування здійснюється, які можливості оскарження цього механізму існують”, — пояснює Сафаров.

Юрист говорить, що порядок блокування має відповідати трискладовому тесту щодо обмежень: бути передбаченим законом, здійснюватись в інтересах національної безпеки і не перевищувати рівня, необхідного в демократичному суспільстві.

Аби обмеження доступу до сайтів країни-агресора, були обгрунтованими, легітимними і дієвими, Оксана Приходько, директорка ГО «Європейська медіа-платформа» вважає, що необхідно збирати докази порушення українського законодавства "мирних часів" веб-ресурсами та іти з ними до суду, отримувати легітимні рішення та позбавляти їх ліцензій. І закликає ретельно відстежувати виконання Закону України "Про санкції", в першу чергу стосовно розміщення реклами на російських інформаційних ресурсах або розміщення російської реклами на українських ресурсах, та карати за такі порушення.

Що дала трирічна заборона

Оцінюючи, чи були санкції ефективними, юрист ЦЕДЕМу Ігор Розкладай говорить про суттєве зменшення впливу російських новин на частину населення.

"Якщо ми очікували повного блокування, то вочевидь заборона не стала суперефективною, бо щоб повністю заблокувати РФ, її треба фізично відрізати від інтернету. Утім, для мене з самого початку, це була дія охолоджуючого ефекту, щоб зняти частину населення з "голки" російського інфопростору. Як на мене, ця мета цілком досягнута”, — каже експерт.

Медіаюристка Антоніна Черевко переконана, що заборона ніколи не буде абсолютно ефективною для всіх, але це і не є її покликанням. Ті, хто хоче і надалі мати доступ до російських ресурсів, відповідну можливість знайдуть. Проте велика кількість користувачів, в тому числі і через лінь шукати способи обходу заборони, передуть на інші онлайн-ресурси.

“Шляхом офіційної заборони, держава та її правова система дають потужний сигнал про те, що у цьому суспільстві на цей момент часу є прийнятним, а що ні, що є добрим, а що є злим. І завжди буде значна частина суспільства, для якої така система координат буде важливою для визначення власної "орієнтації у просторі", — говорить Черевко.

Алі Сафаров, юрист ІМІ, вважає, що трирічна заборона була результативною, оскільки значно зменшила кількість користувачів цих сайтів в українському сегменті Інтернету, а також збільшила аудиторію українських сайтів. І йдеться не лише про суспільно-політичні сайти. Юрист наводить приклад платформ з продажу автомобілів і нерухомості, які працюють в Україні, де відмічають постійне зменшення українських користувачів в своїх групах у "ВКонтакте" та "Одноклассники".

“Незважаючи на наявність достатньої кількості технічних можливостей обходити блокування російських сайтів, їх інформаційний вплив на суспільство значно зменшився. Таким чином можна казати, що обмеження, введені три роки тому, були результативними”,— додає експерт ІМІ.

Про зниження кількості користувачів російських соцмереж говорить і юристка «Лабораторії цифрової безпеки» Віта Володовська, але уточнює, що це не обов’язково свідчить про зниження впливу російської пропаганди на українців.

“Росія активно використовує інші канали, зокрема, Facebook та Twitter, для поширення аналогічних меседжів. Натомість, представленість проукраїнської позиції у заборонених соціальних мережах знизилась, посилюючи ефект «інформаційної бульбашки», в якій залишаються українці на окупованих територіях, що не мають доступу до українських телеканалів та інших медіа”, — зазначає Володовська.

Керівниця юридичного відділу ГО «Лабораторія цифрової безпеки» також переконана, що оцінку ефективності заборони в першу чергу мали б здійснити та оприлюднити СБУ та РНБО, за чиєю ініціативою впроваджувались відповідні обмеження. Оскільки дотримання принципів прозорості та ефективності застосування санкцій є їх обов’язками відповідно до Закону «Про санкції».

В той же час Оксана Приходько, директорка ГО «Європейська медіа-платформа», вказує на те, що досі багато українських студентів та школярів користуються російськими соцмережами, де менш жорсткі обмеження за віком та безліч піратського контенту. І щоб зайти туди, вони використовують VPN, знов таки дуже часто російського походження.

Що точно має бути, вважає Приходько, — це дослідження пріоритетів відвідування українцями неукраїнських ресурсів. І вже на його базі розробка загальнонаціональної Дорожньої карти медіаграмотності та протидії.