Донбас Медіа Форум-2021: як протидіяти поширенню дезінформації та пропаганди у соцмережах
10 листопада 2021
10.11.2021

5-6 листопада відбувся 7-й рік поспіль «Донбас Медіа Форум-2021: адаптація до викликів та пошуки ефективних рішень», організований Донецьким інститутом інформації. У перший день форуму під час панельної дискусії «Зворотний бік соцмереж: як поширюється дезінформація та пропаганда і як медіа мають з цим боротися» медіаексперти обговорили можливі шляхи протидії дезінформації у соціальних мережах. Розповідаємо про головні тези.

Як протидіяти поширенню дезінформації та пропаганди у соцмережах?

«Це проблема, яку ми не може вирішити тільки технологічно, — пояснює Дмитро Теперик, головний виконавчий директор міжнародного центру оборони та безпеки ICDS, програмний директор організації Resilient Ukraine. — Мають бути якісь регулювання, регламенти, які повинні накладатися державою для того, щоб слугувати або короткостроковими, чи середньостроковими рішеннями для регулювання ринку соцмереж і для того, щоб зобов'язати більші компанії надавати великі дані дослідникам та аналітикам».

Довгостроковим рішенням, на думку виконавчого директора ICDS, може бути застосування так званого підходу попит-пропозиція, завдання якого навчити суспільство вимагати більш якісних ЗМІ, контенту, а також контроль над інформаційними джерелами.

Дмитро Теперик наголошує і на важливості громадянського суспільства у боротьбі з поширенням дезінформації: «Мета і завдання громадянського суспільства полягає в тому, щоб у співпраці з експертами з різних сфер, у тому числі й журналістами, підвищувати обізнаність громадськості».

Короткострокові рішення не дають змогу вирішити це питання технологічно. На думку Дмитра Теперика, єдиний спосіб — регулювання.

Ярополок Бриних, програмний менеджер Американської асоціації юристів Ініціатива з Верховенства права, також підтримує принципи короткострокових рішень — регулювання.

«Єдиний вихід, який ми побачили, це державне регулювання. Колись це було непопулярне рішення і таким залишається і зараз. Інтернет хочеться бачити вільним простором, але разом з тим в Україні та й в інших країнах існують загрози, по-перше, громадянської безпеки, по-друге, національної безпеки, — пояснює Ярополк Бриних та додає: У таких випадках держава має втручатися у їхню діяльність. У випадку загрозі громадській та національній безпеці держава має обмежувати ті чи інші загрози».

Проте виконавчий директор ICDS наголошує на конфлікті інтересів політичних осіб та технологічних компаній:

«Деякі політики може навіть отримують вигоду від цього (ред. — поширення дезінформації). Вони також використовують соціальні мережі та інструменти, які вони (ред. — соцмережі) надають у їхній політичній комунікації. Вони також використовують соцмережі, інструменти соцмереж для маніпуляцій громадською думкою серед свого електорату. [...] Політики, насправді, мають нести відповідальність за взаємодію із великими технологічними корпораціями. Натомість виникає конфлікт інтересів».

Під час дискусії експерти також зауважили на важливості визначення автентичності інформації та їхніх авторів. Зокрема, Віталій Рибак, аналітик ГО «Інтерньюз-Україна», розповів: «У всіх соцмережах значна частина аудиторії — це боти, які можна налаштувати, аби вони розповсюджували якісь певні теми, робили їх більш актуальними і тоді вже їх підхоплювали справжні люди. Тому, що завдяки ботам можна вивести тему в тренди. [...] У цьому і є небезпека соцмереж, що ми не знаємо, чи справжні люди говорять навколо нас».

Тож Адам Сибера, аналітик програми Kremlin Watch Центру європейських цінностей для політики безпеки додає: «Що важливо для інформації — це її автентичність. [...] Дуже важливо бачити автора чи авторку конкретної статті чи допису. Дуже важливо бачити реальні імена блогерів, журналістів та ділитися автентичними точками зору. Я вірю, що загальна громадськість охочіше буде вірити людині, яку вона знає, ніж якомусь анонімному інтернет-профілю».

«Не лише споживачі, а й поширювачі»: яку роль аудиторія відіграє у процесі поширення дезінформації

Принцип поширення дезінформації у соціальних мережах вбачає користувача, як одну із ланок у цьому процесі.

«Дезінформатори вибирають емоційний тригер, вивчають його, розробляють меседжі і закидують на цільову аудиторію. Аудиторія заводиться, і дезінформатори притихають. І ця вже хвиля несеться сама по собі. [...] Соцмережі цьому сприяють, тому що вони дуже легко розносять інформацію», — пояснює Роман Кульчинський, головний редактор Texty.org.ua.

Адам Сибера додає: «Ми повинні прийняти той факт, що ми не лише споживачі, а й поширювачі інформації. Ми допомагаємо формувати цю соціальну реальність, тому що ми всі ділимося контентом, ми його створюємо, поширюємо та ділимося власною точкою зору у коментарях. Ми повинні усвідомити, що кожен із нас — усе громадянське суспільство є частиною гібридної війни в онлайн-просторі».

«Наша порада споживачам медіаконтенту дуже проста — не довіряйте інформації, яку ви знаходите у соцмережах», — радить виконавчий директор ICDS Дмитро Теперик.

Ця публікація підготовлена за підтримки Європейського Союзу. Співпраця автора з Представництвом Євросоюзу в Україні будується на невтручанні в редакційну політику Інтернет Свободи. Теми, формат, героїв обирає редакція і не погоджує з міжнародними партнерами. Всі матеріали, створені в межах такої співпраці, мають відповідне маркування, а окремі думки, висловлені в матеріалах, їх зміст є виключною відповідальністю авторів і необов’язково відображають погляди Європейського Союзу та його інституцій.