Після виборів не всім в Білорусі вдалося продовжити роботу у звичайному темпі. До життя у вирі протестів довелося призвичаїтись: IT компанії стали перевозити ключових працівників за кордон, медіа — створювати копії сайтів, молодь — цікавитися новинами. Інтернет Свобода зібрала відчуття та інсайти 9 білорусів з різних сфер про те, як змінилось їхнє життя.
Інтернет стає повітрям
“Я тепер вмію користуватися п’ятьма видами віпіенів і різними проксі-серверами для телеграму, при цьому жоден з них не працює в неділю, коли на пів дня вимикають мобільний інтернет. В ці дні я знову згадую, що можна телефонувати — і так здобувати інформацію. Наш сайт завдяки щасливому збігу обставин так і не вимикали — але ми все одно підготували “дзеркало” на випадок, якщо “приляжемо”. Це, напевно, кумедно звучить, але за два з половиною місяці ми вже звикли до багатьох речей і навіть на найдурніші заборони знаходимо способи обходу чи підстрахування — просто робимо все можливе, аби вже скоріше почати жити в новій Білорусі — але в таких обставинах, що поробиш”, — Яся Королевич-Картель, редакторка журналу CityDog.by*.
“Через те, що саме на вихідних мені часто доводиться проводити тренінги, де використання інтернету є важливою умовою, доводиться змінювати програму занять, щоб “встигнути” до відключення інтернету провести ті чи інші блоки програми”, — Вітаут Руднік, медіаексперт недержавної організації “Центр: “Третій Сектор”.
“У дні, коли інтернет блокували, згадали, як працювати без зв’язку та інтернету. Наші журналісти приходили “ногами” до редакції “заливати фото”, сайт “ліг”. Однак зрозуміли, нарешті, як і для чого потрібні VPN, як допомагають працювати соцмережі і що насправді є “мультиплатфорним медіа”. Ця криза інтернету стала для нас сильним поштовхом для розвитку. Нещодавно порівнювала нашу стратегію для розвитку медіа, написану в кінці 2019 року на період до 2022. Ми вже досягли поставлених задач і більше. Так що криза — це про розвиток”, — Ірина Новік, редакторка спецпроєктів Hrodna.life.
“Багато незалежних медіа перед виборами вчили свою аудиторію, як обходити блокування сайтів, де шукати інформацію у випадку блокування, розширювали аудиторію в месенджерах і соціальних мережах”, — Ольга Корсун, журналістка-фрілансерка, громадська активістка.
“Із цікавого — люди, які живуть на перших поверхах будинків поряд з місцями, де проходять протести, відкривають свої вайфай мережі, вивішують з вікна і на балкони таблички з паролями, щоб у протестувальників був інтернет”, — Анастасія, журналістка.
Телеграму і “сарафанному радіо” довіряють найбільше
“Telegram став номером один — і месенджером, і джерелом для інформації”, — кажуть усі герої інтерв’ю. Проте деякі продовжують читати новини на сайтах видань. Уподобання розділилися між платформами Tut.By та Onliner.
Дехто згадав Наша Ніва, naviny.by, hrodna.life, Радыё Свабода, Belsat, Budzma і Tribuna, а з телеграм-каналів — канал Мотолько, Тихановскої, канали вищезгаданих ЗМІ та багато інших. Але, безсумнівно, медіа №1 за довірою і достовірністю стали свідчення очевидців — в чатах подвір’їв та районів. Там протестанти обирали місця збору та час акцій, проводили дискусії, а також об’єднувались для допомоги.
“У мене в друзях багато журналістів — і я намагаюсь стежити вибірково за їхніми соцмережами, тому що в opinion-makers багато інформації та оцінок з перших рук, свідчення, що не постраждали від викривлення”, — Ксенія Циганок, журналістка-фрілансерка.
“До цього я, як і більшість білорусів, не дуже цікавилась політикою, в основному “залипала” в Instagram, стежила за робочими питаннями у Facebook та LinkedIn, новини читала напряму на сайтах — з “біляновинного” лише Meduza, іноді Onliner або Citydog, журнал про Мінськ. Всі потрібні новини з’являлись у стрічках соцмереж. Тепер інформацію беру лише з Telegram-каналів”, — Анастасія, журналістка.
“Нещодавно усім кварталом збирали речі та подарунки для бабусі, яка через арешт батьків на добу залишилась одна з трьома дітьми”, — Тетяна Бублікова, журналістка.
Чому “взлетів” Nexta?
“Завдяки тому, що автори Hexta (назва платформи замінена — прим. редактора) знаходяться за кордоном, вони можуть оголошувати місця збору протестувальників. Але це не ЗМІ, де факти хоч якось перевіряються, автори неодноразово заявляли, що займаються пропагандою та багато разів публікували заперечення поданій раніше інформації”, — Павло Бераснєв, блогер**.
“Довіряти інформації з одного джерела, а тим паче використовувати інформацію без перевірки я собі не дозволяю. Це стосується не лише каналу Nexta. Це загальне правило. Навіть коли чоловік каже, що кохає — перевіряю інформацію з альтернативного джерела”, — Ірина Новік, редакторка спецпроєктів Hrodna.life.
“Nexta не позиціонують себе як журналісти, тому й сприймати їхні дописи варто відповідно”, — журналістка Анастасія Рєзнікова, журналістка.
“У кожного білоруса є знайомий, який постраждав від тортур”
“Ситуація з насиллям, яка є зараз, була й після виборів і у 2010-му, і у 2006-му році, але тоді не було такого розповсюдженого інтернету, смартфонів, аби все це оприлюднити. Думаю, жорстокі сцени дуже сильно впливають на людей та їхнє бажання щось змінювати. З іншого боку, насилля торкнулося величезної кількості людей — у кожного білоруса є знайомий, котрий “отбывал сутки” або постраждав від тортур. Так що навіть медіа не треба, і так все ясно”, — Анастасія, журналістка.
ЗМІ не організовують акції спротиву, але водночас їхня роль ключова. Вони показують, що відбувається в країні. Заради висвітлення подій журналісти жертвують безпекою. Перед будь-якою акцією силовики намагаються затримати якомога більше представників преси, щоб ті не документували сцени жорсткості. Але за них це все одно роблять самі протестувальники — “ну що ж, з цієї акції красивих фото не буде”.
“Я, наприклад, не підписана на Nexta, і навіть перепостів про те, хто куди має приходити у неділю, не бачу. Так, кожну неділю я спочатку дивлюсь стріми незалежних ЗМІ, а вже потім вирішую, о котрій і де приєднатися до маршу. Але мені здається, що це тепер така звичка: кожну неділю білорус виходить на вулицю і утворює натовп — навряд чи для цього треба координація Nexta чи інших каналів”, — Яся Королевич-Картель, редакторка журнала CityDog.by.
“Я сплю з телефоном біля подушки”
“Я сплю з телефоном біля подушки, перестала вмикати нічний режим, їм, п’ю каву та йду від машини до роботи з телефоном в руках. Добре, що в мене безлімітний інтернет, а то збанкрутувала б вже.
Пам’ятаю свій шок, коли після 9-12 серпня одна з офіційних місцевих газет розмістила матеріал “Як правильно обирати кавун”. Ну так. Більш важливих справ у серпні 2020 не було. Незалежні медіа писали про те, що відбувається на вулицях, поки інші перечікували та відмовчувались”, — Ірина Новік, редакторка спецпроєктів Hrodna.life.
“У перші дні після виборів, як тільки з’явився інтернет, постійно скролив стрічку новин — практично кожні 1-3 хвилини. Через кілька днів стало зрозуміло, що у такому режимі жити неможливо — став потроху скорочувати читання новин”, — Павло Бераснєв, блогер.
“Люди клеїли листівки з новинами на дверях під’їздів. Кілька днів інформаційної блокади викликали обурення та фінансові втрати. Не кажучи вже про те, що влада на обладнання для блокування витратила наші 2,5 млн доларів”, — Тетяна Бублікова, журналістка.
“Білоруських блогерів пресують, садять, переслідують”
“Читаю чат “Білі халати”, де медики обговорюють внутрішні питання, протести і те, як йде друга хвиля ковіду, які проблеми. У них, м’яко кажучи, більш правдиво, ніж у МОЗ.
З’явився улюблений політичний блогер, як у нас його ласкаво називають, психотерапевт всея Білорусі, Максим Кац. Із задоволенням дивлюсь етери “Дождя” — вони дуже повно висвітлюють ситуацію у Білорусі, запрошують різних експертів — подяка їм за це. Білоруських блогерів дуже пресують, садять, переслідують — зараз на волі їм майже не лишилось.
Зараз деякі мобільні оператори почали попереджати, коли будуть рубати інтернет на вимогу перевірчих органів — але це і так усім зрозуміло”, — Анастасія, журналістка.
*На момент публікації матеріалу (18.12.20) з'явилася інформація, що вже другу неділю поспіль інтернет не вимикали.
**Назву змінили через те, що канал визнали екстремістським — публікація й розміщення (включно з репостами) інформації з логотипом каналу NEXTA та NEXTA-Live передбачають адміністративну відповідальність.
