Аналітика: як порушували цифрові права у 2018 році в Україні

Максим Дворовий з ЦЕДЕМ є автором аналітики щодо порушень цифрових прав в Україні в 2018 році

У цьому звіті проаналізовано ключові кейси обмеження свободи Інтернету та порушення цифрових прав, що відбулися в Україні в період квітень-жовтень 2018 року. Цей період відзначився відносним затишшям з кількох причин. З одного боку, це частково був літній період, під час якого активність державних органів знижується, відповідно, зменшується кількість поданих законодавчих ініціатив. З іншого боку, публічні дискусії щодо законопроектів були переважно сконцентровані на регулюванні традиційних медіа, а саме телебачення.

Водночас, у Парламенті України продовжилися спроби поставити на порядок дня законопроект №6688, що активно критикувався громадянським суспільством від літа 2017 року.

Також Президент України видав новий указ про санкції №126/2018, яким приписав блокування майже 200 російських онлайн-сайтів. Однак, цей указ не був настільки гучним, як у випадку з санкціями проти російських компаній (Yandex, Mail.ru Group) у травні 2017 року. Новий указ не викликав значного обурення – можливо тому, що стосувався переважно сайтів російських телеканалів, ретрансляція яких була заборонена Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення рішеннями 2014-2017 років.

В рамках звіту продовжено аналіз Єдиного реєстру судових рішень на предмет засудження за зловживання свободою вираження поглядів в Інтернеті, що було розпочато у попередньому звіті від квітня 2018 року. З цих рішень було обрано для детального аналізу декілька ключових справ, які висвітлювалися в медіа – зокрема, на сайті netfreedom.org.ua.

 

  • Аналіз судового реєстру щодо обмеження свободи вираження поглядів в Інтернеті

 

Протягом аналізованого періоду українські суди продовжили виносити вироки щодо висловлювань у соцмережах. На відміну від Росії, в Україні немає спеціального регулювання активностей користувачів в Інтернеті та соцмережах. Тому українські правоохоронні органи відкривають провадження за статтями 109 та 110 Кримінального Кодексу України. Вони передбачають покарання за публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу, до захоплення державної влади, а також до зміни меж території або державного кордону України.

Цікавою тенденцією є відсутність судових справ щодо зловживання свободою вираження поглядів в Інтернеті за ст. 161 КК України, що передбачає відповідальність за розпалювання ворожнечі.

В рамках пошуку в Єдиному реєстрі судових рішень вдалося віднайти 12 вироків щодо Інтернету. Разом з тим, варто відзначити, що СБУ повідомляла про затримання більш як 100 користувачів інтернету за 2017 рік Це може свідчити, що значна кількість проваджень ще не дійшли до судової стадії або ж були закриті, незважаючи на застосування правоохоронними органами запобіжних заходів.

Якими є основні тенденції щодо вироків за  період квітень-жовтень 2018 року:

  • пост або коментар, за які присуджений вирок, був зроблений у російській соціальній мережі «ВКонтакте» або «Одноклассники»;
  • заклики стосуються підтримки так званих «ДНР» та «ЛНР», а також тематики приєднання Південно-Східної України до території Росії;
  • у більшості випадків кримінальне провадження закінчується угодою про визнання вини з прокурором, яку затверджує суд;
  • якщо особа не визнає вини, суд визначає покарання до 5 років позбавлення волі, але зі звільненням від відбування покарання з випробуванням на строк від 1 до 3 років;
  • справжні строки ув’язнення призначаються судом у випадках, коли особа вчиняє злочин повторно – тобто засудження за розповсюдження шкідливих закликів є не першим для засудженого.

Варто відзначити, що у трьох вироках осіб засуджено за пости, які вони зробили у «ВКонтакте» вже після блокування цієї соцмережі Указом Президента України у травні 2017 року. Це може означати незначну ефективність  накладених санкцій.

Суди також не дають оцінку наскільки поширювався пост, що став предметом вироку. Суди переважно зазначають, що Інтернет варто розглядати як засіб масової інформації, або ж те, що «доступ до [матеріалів] має необмежене коло користувачів соцмережі». У одній зі справ суд вказав, що «станом на 26.09.2017, в розділі «Друзі» сторінки (аккаунта) «ОСОБА_1» у соцмережі “ВКонтакте” були наявні 32 користувачі, а в розділі «Підписники» – 15 користувачів «ВКонтакте»». У цьому випадку автору публікацій присудили покарання у розмірі 5 років позбавлення волі з випробувальним строком у 3 роки. Це можна вважати надто жорстким покаранням незважаючи на відсутність відбуття покарання.

Варто зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму серпневому рішенні у справі Savva Terentyev v Russia висловився, що «потенційний вплив висловлювання, зробленого онлайн для незначної кількості читачів, є відмінним від впливу висловлювання, опублікованого на мейнстрімних або часто відвідуваних веб-сторінках».

З огляду на цей висновок Європейського суду з прав людини, національним судам в Україні слід ретельно оцінювати вплив розповсюдження інформації з кожного аккаунту в кожному судовому випадку.

Ключові судові справи на основі статті 109 КК України

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75317463 – пост у VK.ru, 2 роки ув’язнення, випробування в 1 рік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75430051 – пости у VK.ru, 6 років ув’язнення (повторне судове рішення, й порушення статей 110, 295, 436 КК України)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77145570 – модерація у ОК.ru, 2 роки ув’язнення, випробування в 2 роки (без угоди зі слідством)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77087942 – пости і модерація у VK.ru, 4,5 роки (повторне судове рішення).

 

на основі ст. 110 КК України

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73486397 – пост у VK.ru, 5 років ув’язнення, випробування в 3 роки

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74315767 – пост у VK.ru, 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік (пост з відео розміщення збройних сил)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74602428 – коментар у VK.ru («Дніпропетровська Народна Республіка»), 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74485406 – пост у VK.ru, 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75430051 – пости у VK.ru, 6 років ув’язнення  (повторне судове рішення + статті 110,  295, 436 КК України)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75467243 – пост у VK.ru, 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75914659 – svpressa.ru, 3 роки ув’язнення, випробування у 2 роки;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76031811 – репост у ОК.ru, 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік; (без угоди)

http://reyestr.court.gov.ua/Review/76252508 – репост у VK.ru, 3 роки ув’язнення, випробування в 1 рік; (без угоди)

2) Ситуація з законопроектом №6688

Протягом весни-осені 2018 року народні депутати активізували спроби повернути до розгляду законопроект №6688 (щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері) авторства народних депутатів Вінника, Тимчука, Чорновол. Цей законопроект включає добре опрацьоване положення про судову процедуру блокування сайтів, однак передбачає й багато загроз загроз:

  • широке коло злочинів (тяжкі та особливо тяжкі) до яких може використовуватися блокування. На практиці це може означати блокування будь-якого ресурсу, якщо через нього планувався чи готувався злочин (приклад: надіслане повідомлення у Facebook);
  • категорії «блокування» та «тимчасове блокування» розмежовуються, а суд може довільно визначати термін, на який застосовується блокування;
  • блокування сайтів на строк до 48 годин за рішенням прокурора та слідчого у виняткових випадках (врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжких злочинів);
  • надмірне розширення дефініції «технологічний тероризм», що створює загрозу кваліфікації як тероризму закликів до демонстрацій з метою схвалення певного законопроекту;
  • створення Єдиного реєстру виконання судових рішень і застосування санкцій у сфері телекомунікацій. Тут не передбачений перелік інформації, який має міститися у реєстрі відповідно до міжнародних стандартів.

19 червня 2018 року законопроект №6688 спробували включити до порядку денного сесії Парламенту –  за це рішення проголосувало 172 депутати. Через два дні законопроект включили до порядку денного сесії – проголосували 234 депутатів. Профільним комітетом для законопроекту був визначений Комітет з питань національної безпеки та оборони. 4 липня 2018 року комітет рекомендував прийняти законопроект за основу з доопрацюванням з урахуванням практики Європейського суду з прав людини у цій сфері (справа Ahmet Yildirim v Turkey).

5 липня 2018 року голосування щодо розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні парламенту  провалилося підтримали 158 з 225 депутатів.

Вже у вересні 2018 року законопроект був включений до порядку денного нової пленарної сесії, що триватиме до січня 2019 року. Існує невисокий ризик ухвалення цього тексту в першому читанні. Саме тому громадянське суспільство має продовжувати пильно слідкувати за можливою появою їх у порядку денному пленарних засідань та належно реагувати на будь-які спроби його схвалення, одночасно, пропонуючи альтернативні варіанти врегулювання цієї сфери.

3) Судові вироки в окупованому Криму “за екстремізм”

Практика тиску на блогерів та активістів у окупованому Криму продовжується. Ціль – залякування голосів, які незгодні з місцевою владою. У Кримінальному кодексі РФ є чотири статті, за якими притягують до відповідальності за розповсюдження матеріалів у мережі Інтернет. До того ж у трьох статтях використання Інтернету є обтяжуючою обставиною. Найчастіше засудження відбувається за ст. 280, яка передбачає відповідальність за публічні заклики до здійснення екстремістської діяльності.

Під визначення екстремістської діяльності може відноситися дуже широке коло виразів, що розповсюджуються щоденно у мережі Інтернет. Як показують справи проти проукраїнських активістів, така невизначеність дає судам можливість використовувати статтю 280 для придушення свободи слова в Криму. Відповідно до норм міжнародного права, лише  підбурювання до насильства або мова ворожнечі можуть тягнути за собою відповідальність у вигляді позбавлення волі (п. 115 рішення Європейського суду з прав людини у справі Cumpănă and Mazăre v Romania). Відповідно, покарання передбачені Кримінальним кодексом РФ є сумнівними і з точки зору пропорційності.

У 2018 році Європейський суд з прав людини достатньо активно розглядав справи проти Росії, які можуть бути далі використані для захисту в судах проукраїнських активістів та журналістів (Mariya Alekhina and Others v Russia, Savva Terentyev v Russia, Ibragim Ibragimov and Others v Russia тощо). Зокрема, у справі Stomakhin v Russia розглядалося ув’язнення активіста та журналіста на 5 років з позбавленням права займатися журналістською діяльністю строком на 3 роки за двома статтями російського кримінального кодексу (включно з екстремістською); заявник відбув повний строк покарання.

ЄСПЛ визнав, що засуджений критикував російської політику у Чечні, не перевищивши межу припустимої критики уряду. Суд закликав національні органи влади до обережності у визначенні «мови ворожнечі» та уникати надмірного втручання у свободу вираження поглядів під приводом «мови ворожнечі», коли обвинувачення стосується винятково критики уряду, державних установ чи їх політики.

Ця справа є прецедентною й може слугувати підгрунтям для адвокатів, які захищають жертв політичних переслідувань у окупованому Криму, адже Європейський суд чітко розмежовує різні категорії висловлювань та кваліфікує їх належним чином. Звернення у Європейський суд з прав людини повинен стати пріоритетом для адвокатів в окупованому Криму.

 

4) Указ Президента України №126/2018 та подальше блокування сайтів

Президент України вдруге застосував механізм, передбачений Законом України «Про санкції» щодо веб-сайтів – 14 травня був підписаний новий  санкційний указ №126/2018». Відповідно до указу вимагалося: блокування Інтернет-провайдерами доступу до ресурсів 1) пов’язаних з лідерами так званих «ДНР», «ЛНР» тв окупованого Криму, 2)  до низки російських сайтів, зокрема Webmoney, РИА-Новости, РТР, Первого канала, ВГТРК, НТВ+, Звезда, ТНТ, Радио Вера, RT, Sputnik News, ОТР, Рен-ТВ, Наше Радио тощо та їх субдоменів.

Цей указ піддався обґрунтованій критиці громадянського суспільства з підстав невідповідності міжнародно-правовим стандартам у сфері свободи вираження поглядів. В указі використовується різна термінологія на позначення однієї і тієї ж санкції. Щодо змісту указу – Закону України «Про санкції» не містить опису подібних заходів. Водночас, відкритий перелік дозволяє передбачити інші види санкцій, якщо вони відповідають принципам: законність, відповідність меті та ефективність.

Категорія «законність» передбачає відповідність критерію «передбачений законом», відповідно до статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статті 10 Європейської конвенції про права людини. На сьогодні, обмеження доступу до інформації (не всього ресурсу/сайту як такого) законодавчо передбачене лише у контексті Закону України «Про авторське право і суміжні права» й стосується захисту авторських та суміжних прав. А блокування ресурсу – лише у випадку розповсюдження через нього дитячої порнографії за рішенням суду (стаття 39 Закону України «Про телекомунікації»).

Законодавче врегулювання механізму блокувань інформації та сайтів в Інтернеті закріплене у Доктрині інформаційної безпеки України як пріоритети у разі поширення ними мови ворожнечі. Однак цей механізм перебуває тільки на стадії розробки.

У контексті блокувань сайтів у мережі Інтернет, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію у справах Ahmet Yildirim v Turkey та Cengiz and Others v Turkey. В обох з них Суд негативно висловився щодо відповідності цього обмеження критерію «передбачений законом» та статті 10 Європейської конвенції про права людини, оскільки законодавство Туреччини на той момент передбачало винятково можливість блокувати доступ до окремих сторінок, але не до сайтів загалом. Навіть з огляду контраверсійність публікацій на сайтах, що потрапили до санкційного списку, законодавство України  не містить норм для таких обмежень.

Обмеження, передбачені Указом Президента також не є ефективними. Подібні санкції у світі сучасних інформаційних технологій так само не забезпечать досягнення легітимної мети. Натепер існує широка можливість використання анонімайзерів, VPN та проксі, а також різноманітних дзеркал, завдяки яким широка аудиторія матиме доступ до подібних матеріалів.

Крім цього, за своїм формулюванням передбачені указом №126/2018 санкції покладають обов’язок блокування на третіх осіб – Інтернет-провайдерів без визначення механізму реалізації такого обов’язку. Аудиторія цих сайтів є меншою за аудиторію сайтів, які підлягали блокуванню указом №133/2017 про накладення санкцій. Однак проблемою є можливість використати механізми цього укразу для цензурування інформаційного поля в майбутньому. Відповідно, використання цього механізму для блокування вебресурсів, незважаючи на потребу захисту інформаційного простору в Україні від поширення мови ворожнечі та дезінформації, є небезпечним та таким, що суперечить стандартам у сфері дотримання прав людини.

 

5) Тиск на YouControl

2017 та 2018 роки також ознаменувався тиском на одну з провідних українських компаній, які почали використовувати можливості, що їх відкрила реформа у сфері відкриття даних – YouControl. Компанія позиціонує себе як аналітична система для ділової розвідки та перевірки контрагентів України, яка формує досьє на кожну компанію України на основі відкритих даних, відстежує зміни в держреєстрах та візуалізує зв’язки між афілійованими особами.

23 березня 2017 року СБУ провела обшуки в офісі і квартирах працівників сервісу YouControl. Того ж дня СБУ на своєму сайті повідомила, що її співробітники викрили київську комерційну структуру «на незаконному зборі та продажу інформації, яка має обмежений доступ та є власністю держави». 27 грудня 2017 року СБУ оголосила підозру засновнику YouControl Сергію Мільману, його підозрювали у начебто несанкціонованому втручанні у роботу комп’ютерних мереж. 2 січня 2018 року Шевченківський районний суд Києва обрав заставу у 51 тисячу гривень для пана Мільмана. Втім, підозра була знята 20 лютого 2018 року, а 11 липня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва зобов’язала СБУ протягом двох місяців закінчити досудове розслідування кримінального провадження.

Що є проблемним щодо свободи Інтернету та свободи даних у цій справі? По-перше, правоохоронні органи все ще розглядають інформацію, яка міститься у реєстрах як державну власність та інформацію з обмеженим доступом, а не як суспільне благо. По-друге, кожен користувач Інтернету, який використовує блага відкритих даних для власного економічного прибутку може опинитися під загрозою переслідування.

Однак станом на осінь 2018 року,  підозра проти засновника YouControl була знята, а кримінальне провадження – закінчене. Це дозволяє сподіватися, що такі переслідування припиняться і не загрожуватимуть розвитку cфери відкритих даних.

 

6) Вирок у 4,5 роки за повторні заклики й модерацію групи VK,ru на Кіровоградщині

http://reyestr.court.gov.ua/Review/77087942

У цьому випадку особу було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 109 КК України – тобто за повторне розповсюдження матеріалів із закликами до насильницької зміни і повалення конституційного ладу та до захоплення державної влади.

Засуджений порушив умови випробувального строку за попередній вирок та став одним з небагатьох, хто отримав реальний строк за пости в Інтернеті – а саме за зображення з текстом «Солдаты Украины объединяйтесь с Донбассом в борьбе с киевской хунтой и олигархами в своїх регионах. Вместе мы победим!» та пост з текстом «…Сметайте любые проявления существующего режима и нынешней власти! Берите власть в свои руки! Мы не должны быть частью Украины! Вместе мы восстановим историческую справедливость!» – та їх розповсюдження в групі у ВКонтакте.

З огляду на те, що злочин вчинено повторно, можна стверджувати, що позбавлення волі може бути легітимним обмеженням, оскільки слова можна кваліфікувати як заклики до порушення територіальної цілісності України. Можливість накладення кримінальної санкції за подібні пости підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справі Smajic v Bosnia and Herzegovina (заявника було засуджено за розпалювання міжнаціональної ворожнечі за пост на форумі Bosnahistorija, в якому він описував детальний план атаки на частину Республіки Сербської; покарання у 1 рік позбавлення волі з випробувальним строком було визнано пропорційним). З іншого боку, суд недостатньо врахував аудиторію поширення посту, оскільки у групі, модератором якої був засуджений, як випливає з тексту рішення суду, перебуває лише 300 підписників. Тому безпосереднє покарання могло б бути нижчим за строком.

 

7) Вирок у 1 рік умовно для користувача ОК.ru у Маріуполі http://reyestr.court.gov.ua/Review/76031811

Мапа території України, частину якої зафарбовано у колір прапору Російської Федерації, та підписано «ХВАТИТ КОРМИТЬ БАНДЕРУ И КИЕВ ЮГ И ВОСТОК – ПРИСОЕДИНЯЙСЯ К РОССИИ!» – за репост цієї інформації було засуджено користувача соцмережі «Одноклассники» у Маріуполі за ч. 1 ст. 110 КК України. Прикметно, що це один з тих випадків, коли засуджений не пішов на угоду про визнання вини – хоча суд знову не дослідив обсяг розповсюдження посту.

Якщо говорити про пропорційність цього покарання, то виходячи вже зі згаданого прецеденту у справі Smajic v Bosnia and Herzegovina покарання можна було б вважати пропорційним, оскільки засуджений не відбуватиме реального покарання. Інше питання – наскільки особа може нести відповідальність за репост інформації без висловлення власної позиції-коментаря щодо нього. Особа у таких випадках не є автором інформації, а лише нейтрально поширює її. У таких випадках дуже ретельно слід підходити до дослідження суб’єктивної сторони злочину – вини особи та її наміру розповсюдження інформації.

 

8) Вирок у 2 роки умовно для користувача соцмережі у Черкасах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/75317463

Користувача було засуджено за розповсюдження публічних закликів до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій. З рішення суду випливає, що користувач розміщував у себе на стіні в соцмережі «ВКонтакте» статтю «Совсем скоро 9 мая ДЕНЬ ПОБЕДЫ…» та відео під назвою «Бойцы подразделения «Евпатория», бригады «Призрак» обратились к президенту Порошенко, ВСУ и украинский народ», «Борьба за Україну только начинается…».

Користувач був звільнений від відбування покарання з випробувальним строком. Втім, суд знову не аналізував детально ані змісту статей та відео, ані обсягу їх поширення. Понад те, немає інформації про те, чи була розміщена актуальна інформація – чи лише гіперпосилання. У випадку останнього виникло б питання щодо того чи відбулося як таке поширення інформації чи закликів, адже гіперпосилання є нічим іншим, як лише шляхом до інформації.

 

9) Затримання модераторки групи OK.ru в Одесі

У цьому випадку ще немає вироку суду, є лише застосування запобіжного заходу – затримання особи, тобто аналіз ситуації є важким. З інформації, яка доступна з повідомлення СБУ, можна стверджувати, що затримана є модераторкою групи в «Одноклассниках». Втім, навряд можна вважати, що аудиторія цієї групи є широкою – з фотографії з Facebook СБУ видно, що її учасниками є 5326 користувачів. Цей фактор має бути врахований судом при винесенні рішення у цій справі.

10) Вирок до 3 років загрожує користувачу за публікації в соцмережах у Черкаській області

У цьому випадку маємо інформацію від прокуратури про закінчення досудового розслідування та скерування обвинувального акту до суду. Варто зазначити, що у разі наявності обвинувального акту суд має ретельно проаналізувати низку факторів, які можуть впливати на відповідальність особи. Одним з основних факторів, як вже зазначалося, є фактор обсягу поширення закликів та інформації.

Як видно з вироку цьому користувачеві, суд не провів належного аналізу його дій. Хоча особу і не було засуджено до справжнього відбуття покарання, у випадках, коли матеріал поширюється на незначну аудиторію – тобто не у групі з великою кількістю підписників або ж не користувачем зі значною аудиторією, рівень покарання має бути нижчим, аніж за поширення матеріалів у групах з великою аудиторією або ж умовним лідером громадської думки.

 

Висновки

Правоохоронні органи та суди продовжують слідувати тенденції до надмірного втручання у свободу Інтернету та цифрових прав. Водночас, правоохоронцям бракує розуміння природи Інтернету як платформи поширення інформації, та знання міжнародних (а часом і тих небагатьох національних, які існують) стандартів щодо регулювання у цій сфері. За ситуації неврегульованості багатьох аспектів регулювання мережі створюється стан хибного розуміння Інтернету як засобу масової інформації, відкритих даних як даних, що перебувають у власності держави тощо.

 

Суди мають бути ретельнішими у обгрунтуванні власних вироків та зважати на низку факторів щодо справжнього охоплення поширеної інформації, та аналізувати завдану шкоду чи потенціал певного матеріалу завдати шкоди. В той час як позбавлення волі (в тому числі, з випробуванням) є пропорційним за подібні порушення відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відсутність адекватної мотивації вироків (тих, які не затверджують угоду про визнання вини) може стати підставою для їх потенційного оскарження у майбутньому.

 

Також варто згадати тенденцію правоохоронних органів до надмірного піару власної діяльності у цій сфері. З проаналізованих вироків можна побачити, що лише одиниці з них стосувалися справді користувачів з великою аудиторією, в той час як більшість покарань накладалися на користувачів з малою аудиторією. Хоча така діяльність і може вважатися, до певної міри, успішною, а втім вона не вирішує основної проблеми з поширенням протиправної інформації великими гравцями.

 

Рекомендації

 

  1. Продовжувати протистояти законодавчим ініціативам, які непропорційно обмежують свободу Інтернету (як-от законопроект №6688), разом з тим пропонувати власні підходи до регулювання, які б базувалися на міжнародних стандартах у цій сфері;
  2. Закликати правоохоронні органи та суди до покращення якості роботи та належної мотивації рішень у справах щодо зловживання свободою вираження поглядів в інтернеті, зокрема, враховувати такі фактори як статус користувача, обсяг поширення інформації та її здатність спричинити негативні наслідки;
  3. Проводити просвітницьку кампанію з державними органами щодо роз’яснення природи Інтернету та питань, пов’язаних з дотриманням прав людини у цифровому світі.

Автор: Максим Дворовий, ЦЕДЕМ

Аналіз судових кейсів та порушення цифрових прав було здійнеснено в рамках проекту “Захист Інтернет свободи в Україні шляхом залучення ключових учасників” від ГО “Інтерньюз-Україна”, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) через американську неурядову організацію «Counterpart International, Inc».

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/analityka-yak-porushuvaly-tsyfrovi-prava-u-2018-rotsi-v-ukrayini/" data-title="Аналітика: як порушували цифрові права у 2018 році в Україні">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

This site uses Akismet to reduce spam. Learn how your comment data is processed.