Карати за пости у Фейсбуці. Чи має викликати запитання засудження блогера за комуністичну пропаганду?

lenin, communism

На Львівщині засудили користувача за свідоме поширення у Фейсбуці впродовж майже року матеріалів із комуністичною символікою. Cуд посилається на чинний закон про декомунізацію, однак рішення викликало негативну реакцію у частини правозахисників. 

Майже через два роки після схвалення Закону про декомунізацію в Україні знову заговорили про його сильні та слабкі сторони. Цього разу – в частині виконання закону.

Перший в Україні прецедент стався на Львівщині у травні 2017 року – користувача. ім’я якого не розкривають,  засудили за пропаганду комуністичної ідеології в Інтернеті. Прес-служба прокуратури Львівської області пояснює, що той “з метою пропаганди комуністичної ідеології, упродовж травня 2015 – квітня 2016 років розповсюджував через соціальну мережу Facebook фото та інші матеріали з символікою комуністичного режиму та загальновідомими гаслами того часу, що категорично заборонено Законом про декомунізацію”.

У скороченому варіанті рішення Галицького районного суду (який можна знайти на сайті суду) зазначається, які саме пропагандистські матеріали було опубліковано молодим чоловіком у мережі:

«Згідно висновку лінгвістичної експертизи міститься пропаганда елементів комуністичної ідеології, що полягає у поширенні тенденційної інформації, спрямованої на ідеалізацію та популяризацію комуністичної ідеології та у публічному використанні продукції, з символікою комуністичного режиму, до якої належать:

публікації, присвячені В.І. Леніну, тобто особі, яка обіймала керівну посаду у вищих органах влади в СРСР, його філософсько-політичні цитати, а також загально відомі комуністичні гасла: “Ленин жил, Ленин жив, Ленин будет жить!»; «План — закон, выполнение — долг, перевыполнение – честь!”

У рішенні суду на сайті реєстру судових рішень названі речові докази:

«Комсомольський квиток, партійний квиток, підручник «Капітал» К.Маркс, георгіївську, жовто-синю та червону стрічки, запрошення із надписом «Гость ХХІХ внеочередного сьезда ПСПУ», 5 прапорів, 19 футболок, 7 кепок та 5 дисків з комуністичною символікою, 8 комсомольських квитків, бланки облікових карток ЛКСМУ, листівки з комуністичною символікою, диск з надписом, які перебувають на зберіганні в ГУ НП України у Львівській області — підлягають знищенню».

Виконуючий обов’язки керівника прес-служби прокуратури Надія Пиць повідомила, що “це вперше в Україні скеровано до суду такий обвинувальний акт і засуджено”.

Юнакові призначили умовне покарання. В прес-службі прокуратури повідомили, що “молодий чоловік свою провину визнав, і суд нібито пішов йому на поступки: йому призначили 2,5 року обмеження волі, проте, відпустили на волю із іспитовим терміном один рік”. Згідно із Законом про декомунізацію, його притягли до кримінальної відповідальності за статею 436-1 Кримінального Кодексу, що передбачає до п’яти років позбавлення волі.

Ми зібрали різні погляди на ситуацію:

Оскільки юнак був засуджений через публікацію в соціальній мережі, координатор проектів Української Гельсінської спілки з прав людини Владислав Петров ставить питання, наскільки широко здатні трактувати закон правоохоронці щодо Інтернет-простору та чи є покарання пропорційним вчинку.

Водночас, на думку директора з розвитку ГО “Інтерньюз-Україна” Євген Радченка, закон відстоює право держави забороняти символіку та пропаганду тоталітарних режимів у спосіб, що відповідає національним інтересам України. Відповідно, способи поширення пропаганди не мають значення.

Якими є аргументи правозахисників щодо непрорційності покарання:

Правозахисник Владислав Петров зазначає, що

судове рішення “є поганим сигналом для інтернет-користувачів”. Оскільки, виходячи з інформаційного повідомлення Прокуратури Львівської області, мова йде про «розповсюдження через соціальну мережу Facebook фото та інших матеріалів з символікою комуністичного режиму та загальновідомих гасел того часу», то варто ставити питання щодо пропорційності покарання.

Чи дійсно розміщення фото чи інших матеріалів з символікою комуністичного режими становить загрозу громадської та національної безпеки і чи дійсно обмеження волі (перебування у виправних центрах або ж утримання в межах адміністративно-територіальної одиниці) відповідає меті закону.
До того ж, експерти Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ зазначили, що: закон не має чіткого переліку символів (опис дуже розлогий), закон не містить чіткого переліку заборонених гасел (це створює дуже широку рамку для інтерпретацій), закон містить поняття «злочинна природа» режиму (це не є чимось визначеним в законі), закон має заборону пропаганди та не визначає її.

До прикладу: якщо ви з друзями виготовите сувенірні листівки, які міститимуть елементи комуністичної символіки або ж якісь гасла, та розповсюдите це серед знайомих, то ви можете опинитись за ґратами строком від 5 до 10 років з конфіскацією майна або ж без такого”, – зазначає Владислав Петров.

Також на думку правозахисника, “в підвалинах закону міститься непропорційність по відношенню до міри покарання та злочину, проступку і його ступені загрози для громадської та національної безпеки. Цей закон, через його недосконалість та наявний політичний контекст, може стати знаряддям влади для придушення свободи вираження поглядів як в Інтернеті, так і в соціально-політичному просторі”.

Разом з тим, застосування норм закону про декомунізацію є виправданим – стверджує директор з розвитку ГО “Інтерньюз-Україна” Євген Радченко.  Він зазначає:

“коли ми говоримо про виконання Закону про декомунізацію, то стикаємося із суто юридичною складовою, яка не передбачає розрізнення способів поширення пропаганди. Чи то Інтернет, чи то друковані ЗМІ, чи то промова на вулиці із пропагандою комунізму – тобто запереченням його злочинного характеру – однаковою мірою підпадають під дію закону.”

На думку Євгена Радченка “закон чітко говорить, що “пропагандою вважається публічне заперечення злочинного характеру комуністичного режиму 1917-1991 років в Україні або нацистського тоталітарного режиму, зокрема через засоби масової інформації”. Частинка “зокрема” використовується для наголошення на тому, що ЗМІ входять до числа способів поширення поширення, але перелік не є вичерпним. Тобто “публічне” стосується й інших способів поширення інформації, в тому числі й Інтернету.”

“Іншими словами, немає значення, яким способом поширювалася пропаганда”

“Це стосується права держави забороняти використання певної символіки та пропаганди тоталітарних режимів, яке визнає та ж Венеціанська комісія, яка в 2015-ому році давала висновок про Закон про декомунізацію.

А в даному випадку мова йде про пряме його порушення – систематичне (як повідомляє прокуратура Львівської області, хлопець майже рік поширював комуністичну символіку) поширення пропаганди тоталітарного режиму.

Якщо ж зачепити тему Інтернету, то коли говорять про гіпотетичне “невинне” поширення комуністичної символіки в Інтернеті, то треба чітко розуміти, що є різниця між блогером-багатотисячником та звичайним користувачем із сотнею “друзів” у ФБ,” – коментує Євген Радченко.

Команда проекту “Інтернет-свобода” слідкуватиме за розвитком ситуацій щодо засудження користувачів з огляду на публікації в соціальних мережах й публічними дискусіями з цього приводу.

Нагадаємо, результати нашого опитування щодо свободи Інтернету в Україні можна прочитати англійською за посиланням.

Коментарі

data-url="http://netfreedom.org.ua/karaty-za-posty-u-facebook/" data-title="Карати за пости у Фейсбуці. Чи має викликати запитання засудження блогера за комуністичну пропаганду?">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *