Як в Україні регулюються Інтернет та цифрові права користувачів? Аналіз законодавства

Головною особливістю сфери регулювання Інтернету в Україні є відсутність системного підходу держави до питання «цифрових прав» (визначення, комплексні механізми, процедури і правила). Питання доступу до мережі Інтернет, її використання, а тим паче обмеження (блокування і фільтрація) описуються уривками норм, що містяться у різних законодавчих актах.

 

 

Загальне законодавство, що містить норми щодо регулювання Інтернету

Норми, що стосуються регулювання Інтернету, можна знайти у загальних законах. Наприклад, Закон України «Про доступ до публічної інформації» описує засади  опублікування і поширення певних категорій інформації в мережі Інтернет розпорядниками інформації, права на активний і пасивний доступ користувачів до інформації тощо. Згідно зі статтею 5 Закону, доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на єдиному державному веб-порталі відкритих даних.

Закон України «Про інформацію» від 13.01.2011 р. встановлює тільки загальні правила і гарантії у сфері інформаційних правовідносин, не виділяючи при цьому особливостей регулювання мережі Інтернет. Але, оскільки Інтернет є універсальним комунікаційним засобом та способом передачі, оприлюднення і поширення інформації, більшість норм закону регулюють питання «цифрових прав». Визначення «засобу масової інформації» в поточній редакції Закону України «Про інформацію» дає можливість відносити до ЗМІ веб-сайти або навіть сторінки в соцмережах та блоги: «Засоби масової інформації – засоби, призначені для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації». (ч.2 ст.22 Закону).

Важливі доповнення у 2017 році з’явились у Законі України «Про авторське право і суміжні права». Вперше, на рівні національного законодавства визначено терміни «веб-сайт», «веб-сторінка», «власник веб-сайту», «гіперпосилання», «електронна (цифрова) інформація», «камкординг», «кардшейрінг», «обліковий запис», «постачальник послуг хостингу». У новій статті 52-1 закону передбачено можливість позасудового блокування веб-сайтів у випадках порушення авторських прав і відсутності належного реагування власника веб-сайту на претензію щодо такого порушення.    

Закон України «Про боротьбу з тероризмом» визначає обмеження щодо поширення інформації, що можуть бути застосованими й до Інтернету. Стаття 17 забороняє поширювати через ЗМІ або в інший спосіб інформації, що має на меті пропаганду або виправдання тероризму, містить висловлювання осіб, які чинять опір чи закликають до опору проведення антитерористичної операції і тд Разом з тим, встановивши такі заборони, закон не дає відповіді на питання, хто і як має реагувати на їх порушення.

У Кримінальному кодексі України, до якого все частіше апелюють  правоохоронці, Інтернет розглядається як спосіб поширення інформації. Суди застосовують до блогерів та користувачів Інтернету кілька статей КК, а саме:

  • стаття 109 КК України: публічні заклики до насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або до захоплення державної влади, а також розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.
  • стаття 110 КК України: умисні дії, вчинені з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Фактично, для правоохоронців та суду немає різниці, яким чином відбувається поширення «кримінально караних відомостей» – чи це буде роздача листівок, виступ на площі перед натовпом, передача на радіо чи ТБ, допис в соціальній мережі, в блозі або на іншому онлайн ресурсі.  

Укази Президента та рішення РНБО складно виконати

Питання регулювання Інтернету зачіпає низка указів Президента України.

  • Указ Президента України від 26 травня 2015 року №287 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»;
  • Указ Президента №96/2016 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 27 січня 2016 року «Про Стратегію кібербезпеки України»;
  • Указ Президента України №47/2017 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 грудня 2016 року «Про Доктрину інформаційної безпеки України».

В зазначених документах детально обґрунтовано нагальну потребу в розробці якісного законодавства щодо кібербезпеки та інформаційної безпеки України з огляду й на агресію Росії проти України, що відбувається й у віртуальному просторі. Зазначені укази встановлюють обов’язки для Кабінету Міністрів України і профільних правоохоронних органів, наукових інститутів розробляти необхідне законодавство. Проте, станом на жовтень 2017 року єдиним кроком в напрямку реалізації цих Стратегій та Доктрини є схвалення Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (законопроект №2126а), що є суперечливим з точки зору норм Конституції.

Регулювання Інтернету спеціальними нормами законодавства

Спеціальні законодавчі акти у сфері Інтернет – це Закон України «Про телекомунікації», Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» та Указ Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».  

В Законі України «Про телекомунікації» містяться визначення «адреса мережі Інтернет», «бездротовий доступ до телекомунікаційної мережі (бездротовий доступ)», «домен», «Інтернет», «провайдер телекомунікацій», «телекомунікації (електрозв’язок)» тощо. Закон має на меті є забезпечення надання телекомунікаційних послуг. У статтях 32 та 33 Закону передбачено права та обов’язки споживача телекомунікаційних послуг. Так закон надає операторам і провайдерам телекомунікацій право на «відключення на підставі рішення суду кінцевого обладнання, якщо воно використовується абонентом для вчинення протиправних дій або дій, що загрожують інтересам державної безпеки». Також закон встановлює обов’язок для провайдерів на підставі рішення суду обмежувати доступ своїх абонентів до ресурсів, через які здійснюється розповсюдження дитячої порнографії. Інших підстав для обмеження доступу  до ресурсів в мережі Інтернет закон не містить.

Зазначений закон запрацював у 2004 році й не містить небезпечних норм щодо інтернет-врядування з точки зору міжнародних стандартів.

У жовтні 2017 року був ухвалений Закон України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України» (законопроект №2126а). Закон визначає цілі та принципи державної політики у сфері кібербезпеки, повноваження державних органів у сфері забезпечення кіберзахисту. Частина 3 нової статті 19-1 Закону України «Про інформацію» мала передбачати визначення «технологічна інформація», згідно з яким суспільно-значима інформація мала бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. Суспільно-значима інформація – це надзвичайні ситуації, що можуть негативно вплинути на стан здоров’я та безпеку людей, стану довкілля, економічної, політичної, соціальної стабільності суспільних відносин або провадження суб’єктами господарювання діяльності), За повідомленням народного депутата Ольги Червакової цю норму було видалено із остаточно проголосованого тексту законопроекту. Чи скасовано  загрозу – буде зрозуміло коли текст закону офіційно опублікують. Разом з тим, цей закон є рамковим й не здатен вирішити  нагальні питання в сфері кібербезпеки країни.

Указ Президента Про рішення РНБО від 28 квітня 2017 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» призвів до обмеження доступу до низки російських соціальних мереж та сайтів (VK.com, Yandex, Mail.ru. OK.ru) з боку мобільних операторів та Інтернет-провайдерів. Однак цей закон не відповідає вимогам міжнародних стандартів у сфері цифрових прав (рішення суду або уповноваженого адміністративного органу, точне і обмежене в часі обмеження, не повинно мати загального характеру). Також указ не ґрунтується на нормах законодавства, адже воно передбачає тільки блокування через суд.

Небезпечні законопроекти станом на жовтень 2017 року

– Проект Закону №2133а від 19.06.2015 «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності за вчинені правопорушення у сфері інформаційної безпеки та боротьби з кіберзлочинністю» – передбачає надання позасудових повноважень з блокування веб-сайтів правоохоронним органам при відсутності чітких підстав (будь-який контент, що «суперечить закону»).

– Проект Закону №6688 від 12.07.2017 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері» містить вади на рівні визначень (“технологічний тероризм”, який може включати в себе великі обсяги суспільно-значимої інформації) й передбачає позасудове блокування сайтів слідчими органами, необмежений строк блокування судом і тд.  

– Проект Закону №6754 від 17.07.2017 «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб’єктів електронної комерції передбачає можливість органа у сфері захисту прав споживачів блокувати сайти виробників, що не публікують передбачену законодавством інформацію про продукцію на своїх сайтах.

Висновки та рекомендації

  • Державні інституції в Україні станом на 2017 рік досі не виробили системний і якісний підхід щодо Інтернет-врядування, навіть за умов воєнної агресії з боку Росії;
  • Верховна Рада України впродовж 2016-2017 років схвалювала законопроекти, зміст яких вказує на недостатнє розуміння законодавцями цифрових прав та сучасних стандартів в сфері регулювання Інтернету. В результаті – законодавчі кроки держави наражаються на критику як з боку громадянського суспільства, так і міжнародних організацій;
  • Політика уряду в сфері Інтернет-врядування засвідчила про порушення міжнародних стандартів щодо регулювання Інтернету;
  • Держава не виконує свій обов’язок гарантувати громадянам цифрові права, що включають й захист від мапінуляцій та зловживань в Інтернеті;
  • Урядові інституції потенційно можуть застосувати владні повноваження в сфері регулювання Інтернету не тільки з метою забезпечення національної безпеки, але й для обмеження свободи вираження опонентів.
  • Україна потребує модернізації законодавства в сфері цифрових прав та свободи Інтернету, враховуючи обставини військової агресії РФ на території України.

Що необхідно:

  • З метою підготовки змін в законодавстві у Інтернет-врядування, громадянське суспільство повинне запропонувати органам влади “дорожню карту” дій, першим кроком чого може стати створення робочої групи з числа представників органів державної влади, експертів неурядових та міжнародних організацій, професійних юристів;
  • Громадянське суспільство повинно здійснювати всеохопний контроль за діяльністю органів влади з метою метою недопущення впровадження заборон і порушень міжнародних стандартів у сфері Інтернет-врядування. Механізмом такого контролю є постійний моніторинг законодавчих ініціатив і діяльності органів влади.

Автор – Олександр Бурмагін, медіаюрист, ГО “Платформа прав людини”

Дослідження здійснено в рамках проекту “Захист свободи Інтернету в Україні”, що його здійснює ГО “Інтерньюз-Україна” за підтримки Counterpart International.

Читайте також результати жовтневого експертного опитування “Регулювання Інтернету та цифрових прав в Україні”.

Коментарі

data-url="https://netfreedom.org.ua/jak-v-ukraini-regulujtsia-internet-ta-tsyfrovi-prava-korystuvachiv/" data-title="Як в Україні регулюються Інтернет та цифрові права користувачів? Аналіз законодавства">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *