Як регулюватиметься Інтернет в Україні в 2017-2019 роках? Оцінка ризиків та рекомендації

Впродовж тривалого часу Інтернет в Україні перебував поза межами правового регулювання. У рейтингу Freedom on the Net, що створює міжнародна правозахисна організація Freedom House, до 2013 року включно Україна вважалася країною з вільним Інтернетом. Після Революції Гідності рейтинг свободи Інтернету в Україні погіршився, країна перейшла із групи “вільних” до групи “частково вільних” країн.Тоді ж в порядку денному Верховної Ради все частіше почали з’являтися законопроекти, спрямовані на обмеження цифрових прав користувачів Інтернету.

Обґрунтуванням таких законодавчих ініціатив виступали необхідність забезпечити інформаційну безпеку України в умовах війни та зменшити рівень онлайн-піратства.

Попри загалом вдалу протидію громадянського суспільства ініціативам, що несли ризики свободи Інтернету, у березні 2017 року було ухвалено Закон України «Про державну підтримку кінематографії в Україні», перехідними положеннями якого вперше було впроваджено процедуру «notice-and-takedown» – процедуру блокування контенту або, у виняткових випадках, веб-сторінки, що порушує авторські права. Втім, дія цієї процедури є обмеженою і поширюється лише на об’єкти авторського та суміжних прав, що належать організаціям мовлення.

Також 5 жовтня 2017 року було ухвалено законопроект про основи кібербезпеки України. Ним встановлюються основні напрямки державної політики та визначається розподіл повноважень між органами державної влади у сфері кібербезпеки. З огляду на свою рамковість та вилучення під тиском громадськості небезпечних правок, наразі ухвалений Верховною Радою проект закону не несе значних загроз цифровим правам в Україні.

Разом з тим, сфера блокування контенту чи веб-сайтів залишається маловрегульованою на законодавчому рівні.

Найбільш вагомим кроком у цій сфері стало ухвалення “санкційного” указу Президента України №133/2017 від 15 травня 2017 року, на підставі якого мобільні оператори та Інтернет-провайдери обмежили доступ до низки російських соцмереж та інтернет-ресурсів (насамперед найбільш популярні серед українців vk.com, ok.ru, mail.ru, yandex.ru).

Photo credit: Verkhovna Rada of Ukraine, October 5, 2017

Застосування указу №133/2017 викликало критику дій влади з боку частини громадських організацій та суспільства. Разом з тим, це стало тригером для посилення спроб законодавчого регулювання сфери Інтернету.

Станом на жовтень 2017 року на розгляді парламенту перебувають три законопроекти, які можуть суттєво вплинути на стан свободи Інтернету в Україні:

  • Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо посилення відповідальності за вчинені правопорушення у сфері інформаційної безпеки та боротьби з кіберзлочинністю (№ 2133а від 19.06.2015);
  • Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії загрозам національній безпеці в інформаційній сфері (№ 6688 від 12.07.2017);
  • Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» та деяких законодавчих актів України щодо заходів детінізації діяльності суб’єктів електронної комерції (№ 6754 від 17.07.2017).

Законопроект № 2133а. Первинний текст цього законопроекту містить серйозні загрози свободі вираження поглядів та праву на приватність користувачів Інтернету.

По-перше, повноваження з блокування сайтів отримуватимуть органи, яким вони не є властивими: НКРЗІ та СБУ. Відповідно до міжнародних стандартів, будь-яке рішення про обмеження свободи слова в Інтернеті має базуватися на рішенні суду або ж незалежної адміністративної установи.

По-друге, нечітка дефініція забороненого контенту як «інформації, поширення якої суперечить закону», дає широкий простір для тлумачення в рамках правозастосування.

По-третє, СБУ отримує можливість витребувати будь-яку інформацію про цифрове життя особи від телеком-операторів.

Фактично, це означає можливість працівників СБУ тотально контролювати будь-які дії зі сторони особи, що, за умови українських реалій, може мати наслідком надмірне та непропорційне втручання у її приватне життя.

Photo Credit: Verkhovna Rada of Ukraine, October, 5, 2017

Законопроект № 6688. Цей законопроект сколихнув громадськість посеред літа 2017 року, водночас, ставши відправною точкою для суспільної дискусії щодо необхідності подальшої законотворчості у сфері блокування контенту.

Ним пропонується судовий механізм блокування сайтів в якості основного. Також він передбачає можливість апеляції рішення про блокування в рамках кримінального провадження. Варто згадати, що він пропонує кілька запобіжників – необхідність суду при ухваленні рішення про блокування врахувати розумність та співрозмірність блокування цілям провадження, зазначити належну мотивацію рішення, а також встановити його строк.

Попри це, законопроект варто розцінювати як негативний для цифрових прав, з огляду на низку загроз, які він містить:

  • надто широке коло злочинів (тяжкі та особливо тяжкі), у провадженнях щодо яких може використовуватися блокування. На практиці це може мати наслідком блокування будь-якого ресурсу, якщо через нього (приміром, через повідомлення у Facebook) планувався чи готувався злочин;
  • наявність розмежування понять «блокування» та «тимчасове блокування», а також необмежена дискреція суду щодо визначення строку, на який може встановлюватися блокування;
  • можливість прокурора та слідчого у виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, блокувати доступ до сайтів на строк до 48 годин;
  • надмірне розширення дефініції «технологічний тероризм», що створює загрозу кваліфікації як тероризму, зокрема, закликів до демонстрацій з метою прийняття певного законопроекту;
  • створення Єдиного реєстру виконання судових рішень і застосування санкцій у сфері телекомунікацій, що не передбачатиме належного переліку інформації, який має міститися у реєстрі відповідно до міжнародних стандартів.
Photo Credit: Verkhovna Rada of Ukraine, Oleksandr Klymenko, October 17, 2017

Законопроект № 6754. Згідно із законопроектом, повноваження з «призупинення доступу до веб-сайтів» надаються Держпродспоживслужбі. Підставою для такого блокування є незабезпечення продавцем доступу споживачів до визначеного переліку категорії інформації про товар та продавця на власному веб-сайті.

На думку Інтернет-асоціації України, цей законопроект є спробою посилення адміністративного тиску на український бізнес і жодним чином не допомагає захищати права споживачів від неякісного надання послуг електронної комерції. Крім того, надання повноважень з блокування сайтів Держпродспоживслужбі є невластивим, незважаючи на те, що Держпродспоживслужба є регулятором у сфері захисту прав споживачів.

Натепер на розгляді Верховної Ради немає законопроектів, спрямованих на боротьбу з онлайн-піратством. Досить резонансними були дві відкликані урядові пропозиції Проектів Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту авторського права і суміжних прав у мережі Інтернет: № 3353 від 23.10.2015 та № 4629 від 10.05.2016. Обидва проекти передбачали введення процедури «notice-and-takedown», що дозволяла недобросовісним скаржникам обмежити доступ до будь-якого контенту як мінімум на три тижні.

Окрім ризиків надмірного регулювання Інтернету, що містяться у внутрішньодержавних нормах, варто зазначити ключові виклики міжнародного характеру

Перший. В умовах боротьби з мовою ворожнечі, фейковими новинами та екстремістським контентом, існує тенденція до покладення більшого тягаря відповідальності на посередників («intermediaries») – соціальні мережі, онлайн-магазини, пошукові системи тощо. Вона спричинена як реформуванням правової системи Європейського Союзу, так і рішенням ЄСПЛ у справі Delfi AS v Estonia.

Другий – це імплементація “права бути забутим”, окресленим Судом Справедливості ЄС у рішенні у справі Google Spain v AEPD and Mario Costeja González. Загроза у формальному закріпленні цього права полягає в тому, що за відсутності належних запобіжників механізми деіндексації інформації про себе у пошукових системах можуть бути використані публічними особами з метою видалити некомфортну для себе інформацію. Саме це було зроблено в Росії колишньою пані міністром сільського господарства щодо видалення інформації про кримінальні справи проти неї.

Третім викликом для регулювання Інтернету на європейському та глобальному рівні є боротьба з фейковими новинами. У 2017 році спеціальні доповідачі з питань свободи вираження поглядів видали Спільну декларацію щодо свободи висловлювання та фейкових новин, дезінформації та пропаганди, яка наводить приклади позитивних практик та політик щодо боротьби з дезінформацією та пропагандою.

Насамкінець варто згадати те, що у Європейському Союзі зараз відбувається реформа у сфері захисту персональних даних, спрямована на уніфікацію правил в країнах-членах. Нові норми передбачають збільшення рівня захисту персональних даних користувачів електронних комунікацій, включно з контентом комунікації та метаданими, зокрема, при використанні месенджерів. Також передбачається посилення боротьби зі спамом та спрощення правил щодо cookies.

Photo Credit: Verkhovna Rada of Ukraine, October, 3, 2017

Зазначені вище тенденції щодо регулювання Інтернету та цифрових прав варто розглядати і в контексті ситуації України в умовах четвертого року військового конфлікту

Саме від ситуації на Сході залежатиме політика держави щодо регулювання у сфері цифрових прав. Так, Доктрина інформаційної безпеки України визначає пріоритетом державної політики в інформаційній сфері законодавче врегулювання механізму блокування та видалення з інформаційного простору держави забороненого контенту.

У контексті цієї Доктрини, законопроекти № 2133а та № 6688 можуть актуалізуватися в рамках дискусії щодо надання безпековим органам права втручатися у інтернет-комунікації та усунути низку перепон для встановлення більшого переліку сайтів, що підпадають під санкції.

За песимістичних прогнозів, може бути введена відповідальність за користування забороненими сайтами, про що вже йшла мова у пресі. За екстремальних обставин загрозою може бути і заборона VPN та Tor за російським зразком. Загальне вимкнення Інтернету виглядає маловірогідним і припустимим лише за виняткових обставин на кшталт введення надзвичайного чи воєнного стану на всій території України. Крім того, воно потребуватиме відступу України від своїх зобов’язань міжнародно-правовими актами.

Існує ризик пожвавлення в сфері законодавчих ініціатив щодо потенційного блокування сайтів напередодні чергових виборів в Україні у 2019 році. Обмеження прав користувачів на доступ до інформації може бути використане під приводом використання свого права бути забутим або ж захисту авторських прав. Втім, можна припустити, що цей ризик не є високим з огляду на активну залученість інтернет-спільноти до політичних процесів в Україні та, ймовірно, високий рівень її протестного потенціалу.

Photo Credit: Cabinet of Ministry of Ukraine

На основі викладеного вище рекомендуємо:

Депутатам Верховної Ради України:

  • відкликати усі законопроекти, що обмежують права та свободи користувачів та посередників онлайн та перебувають на порядку денному парламенту;
  • утриматися від внесення нових законодавчих пропозицій до вироблення спільних підходів до регулювання Інтернету за участі громадянського суспільства та ІТ-галузі.

Кабінету Міністрів України:

  • ініціювати діалог між усіма зацікавленими сторонами щодо вироблення спільних підходів до регулювання механізму блокування ресурсів та забезпечення приватності в Інтернеті, в тому числі – на основі судової процедури, запропонованої законопроектом № 6688, а також з врахуванням вимог дотримання прав інтелектуальної власності;
  • при вироблені підходів до регулювання Інтернету загалом врахувати міжнародні стандарти у сфері регулювання свободи вираження поглядів та приватності в Інтернеті – зокрема, трискладовий тест обмеження прав людини (передбаченість обмеження законом, наявність легітимної мети для обмеження, необхідність обмеження у демократичному суспільстві і його пропорційнсть), можливість блокування ресурсів у мережі винятково за рішенням суду, імунітет посередників щодо користувацького контенту, розміщеного на платформах посередників, а також обмежений перелік категорій контенту, за розміщення яких ресурс може підлягати блокуванню;
  • у разі ухвалення більш жорстких норм, пов’язаних з агресією Росії на території України, передбачити їх тимчасовий характер дії до закінчення агресії.

Громадянському суспільству:

  • зайняти проактивну позицію щодо напрацювання відповідних норм законодавства в Україні та шляхом діалогу з представниками владних органів забезпечити належний захист онлайн-прав громадян;
  • адвокатувати та роз’яснювати суспільству положення узгоджених проектів змін до законодавства;
  • продовжувати відігравати роль watchdog, який здійснюватиме моніторинг шкідливих для регулювання Інтернету законодавчих ініціатив та проводитиме контрадвокацію їх прийняття;

Представникам ІТ-галузі:

  • надати конструктивні пропозиції щодо регулювання Інтернету з урахуванням бізнес-інтересів та необхідності балансування прав бізнесу та користувачів з захистом національної безпеки зі сторони держави;
  • заохочувати галузь до вироблення саморегуляторних механізмів з метою усунення надмірного впливу держави на Інтернет-галузь.

Автор – Максим Дворовий, Центр демократії та верховенства права

Дослідження здійснено в рамках проекту “Захист свободи Інтернету в Україні”, що його здійснює ГО “Інтерньюз-Україна” за підтримки Counterpart International.

Читайте англомовну версію дослідження перспектив регулювання Інтернету в Україні в 2017-2019 роках тут.

Коментарі

data-url="http://netfreedom.org.ua/jak-reguliuvatymetsia-internet-v-ukraini/" data-title="Як регулюватиметься Інтернет в Україні в 2017-2019 роках? Оцінка ризиків та рекомендації">

Напишіть коментар

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *